№1 (1) 2011 / Трудові правовідносини

Час відпусток: найголовніше, що про них необхідно знати кадровику

  • 241
    • 30
    • 143
      • 43
      • 46
      • 1
      • 23
      • 20
    • 45
      • 1
      • 1
      • 25
      • 14
    • 6
      • 2
      • 3
      • 0
      • 1
    • 3
    • 3
    • 4
    • 7

Літо — найкраща пора року не лише для дітей, а й для дорослих, оскільки саме в цей час більшість працівників іде в довгоочікувані відпустки. Між тим, для кадровиків це один з «найгарячіших» періодів. Якщо ваші працівники теж мріють про відпустки, дізнайтеся про те, кого відпустити, скільки «дозволити» відпочивати, як скласти графік відпусток і які документи слід оформити.

Основними законодавчими актами, які регулюють порядок надання відпусток, є Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП) і Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки).

Право на відпустки та їх види

Вiдповiдно до ст. 2 Закону про відпустки, право на відпустки мають громадяни України, якi перебувають у трудових вiдносинах з пiдприємствами, установами, органiзацiями незалежно вiд їх форми власностi, виду дiяльностi та галузевої належностi, а також працюють за трудовим договором у фiзичної особи. Іноземнi громадяни й особи без громадянства, якi працюють в Українi, мають право на відпустки нарівні з громадянами України. А от фізичні особи, якi працюють за договорами цивільно-правового характеру (наприклад, договору пiдряду), у відпустку піти не можуть, оскільки не перебувають у трудових відносинах з підприємством.

Статтею 4 Закону про відпустки встановлено такi їх види:

— щорiчна основна вiдпустка;

— щорiчнi додатковi вiдпустки (за роботу iз шкiдливими i важкими умовами працi, за особливий характер роботи тощо);

— додатковi вiдпустки у зв’язку з навчанням;

— творчi вiдпустки;

— соцiальнi вiдпустки (у зв’язку з вагiтнiстю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку, у зв’язку з усиновленням дитини, додаткова вiдпустка працiвникам, якi мають дiтей);

— вiдпустки без збереження заробiтної плати;

— iншi види вiдпусток, установленi законодавством, генеральною, галузевою i регiональною угодами, колективним i трудовим договорами.

Щодо «інших видів відпусток», то в законодавстві найчіткіше врегульовано порядок надання відпусток працівникам підприємства, віднесеним до 1-ї та 2-ї категорії потерпілих унаслідок аварії на ЧАЕС (п. 22 ст. 20 і п. 1 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 р. № 796-XII). Такі відпустки надаються з правом збереження середньої заробітної плати строком 14 робочих днів на рік та оплачуються за рахунок коштів держбюджету, спрямованих на соціальний захист громадян, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи. «Чорнобильська відпустка» не належить до щорічних, тож вона не може бути поділена на частини, не переноситься на наступний рік, а за її невикористання грошова компенсація не виплачується.

Скільки можна відпочивати?

Звичайна тривалість щорічної основної відпустки становить не менше 24 календарних дні за вiдпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладання трудового договору (ч. 1 ст. 6 Закону про відпустки). Але вона не обмежується цим строком. Наприклад, підприємство має право встановити для своїх працівників щорічну відпустку тривалістю 30 календарних днів, 24 з них належатимуть до встановленої законом тривалості, а шість будуть додатковими днями, передбаченими в колективному або трудовому договорі.

Щорiчнi додатковi вiдпустки за бажанням працiвника можуть надаватись одночасно зі щорiчною основною або окремо вiд неї. Загальна тривалiсть щорiчних основної та додаткових вiдпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працiвникiв, зайнятих на пiдземних гiрничих роботах, — 69 (ч. 3 ст. 10 Закону про відпустки).

Щорiчнi основна та додатковi вiдпустки надаються з таким розрахунком, щоб вони були використанi, як правило, до закiнчення робочого року. Робочим роком для працівника вважається проміжок часу, що дорівнює календарному року, але розраховується з дня його прийняття на роботу.

Відповідно до ст. 19 Закону про відпустки щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів), таким працівникам:

— жінці, яка працює та має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

— жінці, яка усиновила дитину;

— одинокій матері;

— батьку, який виховує дитину без матері (в т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

— особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному з прийомних батьків.

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки загальна її тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Але слід враховувати, що зазначена додаткова відпустка соціального характеру надається не за відпрацьований період, а саме за календарний рік.

Графік відпусток

Черговість надання відпусток визначається графіком, затвердженим роботодавцем  за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. Під час складання графіків мають враховуватись як особливості виробництва, так і особисті інтереси та можливості для відпочинку працівників.

На сьогодні українським законодавством не встановлено ані типової, ані приблизної форми графіка відпусток — отже, він складається в довільній формі. Також у Законі про відпустки не міститься вказівка щодо строку затвердження графіків надання відпусток. Між тим, в Україні й досі чинні Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджені постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1984 р. № 213. А у п. 20 цих Правил передбачено, що графік відпусток має складатися на кожен календарний рік не пізніше 5 січня поточного року.

Механізм та порядок повідомлення працівників про період і дату початку відпустки на підставі графіка чинним законодавством також не визначено. Деякі підприємства копію графіка розміщують на інформаційній дошці, інші — надають графік для ознайомлення під підпис.

Цікаво, що на одних підприємствах графік відпусток містить лише місяць, а на інших — точні дати їх початку відпусток. Перша форма графіка характерна для невеликих фірм, а друга, як правило, складається на великих безперервно працюючих виробництвах, де від кожного дня відпустки працівника залежить загальний виробничий процес.

Чим же відрізняються одна від одної форми заповнення графіка відпусток?

Якщо у графіку зазначається лише місяць відпустки працівника, тоді точний період і конкретні її дати в межах обумовленого періоду визначаються не пізніше ніж за два тижні до початку відпустки керівником за узгодженням з працівником, причому останній обов’язково подає заяву на відпустку з узгодженими датами. А ось якщо графік затверджено керівником із зазначенням конкретних дат початку та тривалості відпусток, працівникові немає потреби писати заяву. Проте роботодавець повинен видати наказ, в якому буде вказано дату початку та тривалість відпустки, не пізніше ніж за два тижні до передбаченого графіком періоду. А працівник має зазначити, що він «З наказом ознайомлений», поставивши дату ознайомлення та свій підпис.

Якщо протягом року у працівника виникає потреба перенести дату відпустки, він подає заяву на ім’я керівника. Якщо це не вплине на виробничий процес і господарську діяльність підприємства, тоді на підставі заяви оформляється наказ із внесенням інформації до графіка відпусток.

На прохання працівника відпустка має бути обов’язково перенесена у двох випадках: якщо роботодавцем був порушений термін письмового повідомлення працівника про час надання відпустки та якщо працівникові не були своєчасно (тобто не пізніше ніж за три дні до початку відпустки) виплачені відпускні.

Також щорічна відпустка має бути перенесена або продовжена в разі настання в період відпустки тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку; настання терміну відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами; збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням тощо.

Роботодавець може бути ініціатором перенесення щорічної відпустки працівника лише тоді, коли її надання в раніше обумовлений період може несприятливо позначитися на нормальній роботі підприємства, і за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде надана працівникові в поточному робочому році. До того ж, таке перенесення можливе лише за письмової згоди працівника.

Хто «без черги»?

При складаннi графiка вiдпусток необхiдно враховувати, що відповідно до ст. 10 Закону по відпустки деяким категорiям працiвникiв надано право на одержання вiдпустки за їх бажанням у зручний для них час, а саме:

— особам вiком до 18 рокiв;

— iнвалiдам;

— жiнкам перед вiдпусткою у зв’язку з вагiтнiстю та пологами або пiсля неї;

— жiнкам, якi мають двох i бiльше дітей вiком до 15 рокiв або дитину-iнвалiда;

— одиноким матерям (батькам), якi виховують дитину без батька (матерi); опiкунам, пiклувальникам або iншим самотнiм особам, якi фактично виховують одну дитину або бiльше вiком до 15 рокiв за вiдсутностi батькiв;

— дружинам (чоловiкам) вiйськовослужбовцiв;

— ветеранам працi й особам, якi мають особливi трудовi заслуги перед Батькiвщиною;

— ветеранам вiйни, особам, якi мають особливi заслуги перед Батькiвщиною, а також особам, на яких поширюється чиннiсть Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 листопада 1993 р. № 3551-ХII;

— батькам-вихователям дитячих будинкiв сiмейного типу.

Тривалість і поділ «щорічного відпочинку»

На сьогодні чинним законодавством не встановлено вимог щодо обов’язкового початку щорічної відпустки з робочого або вихідного дня, а тому щорічні відпустки можуть бути надані з будь-якого календарного дня, включаючи святкові, робочі, неробочі або вихідні дні. Слід розрізняти поняття «вихідний» і «святковий та неробочий день». Справа у тому, що вихідні дні в тривалість щорічної відпустки включаються, як і будь-які інші календарні дні, а тому відпустка не продовжується на кількість вихідних днів, які припадають на її період. А от якщо під час щорічної відпустки трапляються святкові чи неробочі дні, то вона продовжується на відповідну кількість днів, бо вони (святкові та неробочі дні) не оплачуються та не включаються до днів основної щорічної відпустки.

Згідно зі ст. 73 КЗпП в Україні встановлено такі святкові дні:

1 січня — Новий рік,

7 січня — Різдво Христове,

8 березня — Міжнародний жіночий день,

1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих,

9 травня — День Перемоги,

28 червня — День Конституції України,

24 серпня — День незалежності України.

Робота також не провадиться в дні релігійних свят:

7 січня — Різдво Христове,

один день (неділя) — Пасха (Великдень),

один  день (неділя) — Трійця.

Відповідно до ст. 12 Закону про відпустки щорічна відпустка на прохання працівника може бути поділена на частини будь-якої тривалості, але за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Проте законодавством не передбачений обов’язок працівника спочатку взяти основну частину відпустки (не менше 14 календарних днів), а пізніше — її окремі частини. Тому за належних 24 календарних днів щорічної основної відпустки працівник може використати, наприклад, в одному місяці п’ять днів, в іншому — 14, і ще п’ять календарних днів — у третьому місяці. Але пам’ятайте, що можливість поділу щорічної відпустки на частини за бажанням працівника є правом, а не обов’язком роботодавця. Тому, беручи до уваги виробничі обставини, роботодавець може й не погодитися поділити відпустку так, як того хоче працівник, а запропонувати свої умови її поділу чи не поділити її взагалі.

Невикористану частину щорічної відпустки слід надати до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Стаж роботи: кому до шести місяців?

Право працiвника на щорiчну основну вiдпустку повної тривалостi в перший рiк роботи настає пiсля закiнчення шести мiсяцiв безперервної роботи на даному пiдприємствi (ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки). Але це правило не поширюється на такі категорії працівників (вони, за бажання, можуть отримати щорічну відпустку повної тривалості до закінчення вказаного строку):

— жiнки — перед вiдпусткою у зв’язку з вагiтнiстю та пологами або пiсля неї,

— жiнки, якi мають двох i бiльше дiтей вiком до 15 рокiв або дитину-iнвалiда;

— iнвалiди;

— особи вiком до 18 рокiв;

— чоловiки, дружини яких перебувають у вiдпустцi у зв’язку з вагiтнiстю та пологами;

— особи, звiльнені пiсля проходження строкової вiйськової служби, якщо пiсля звiльнення зi служби вони були прийнятi на роботу впродовж трьох мiсяцiв, не враховуючи часу переїзду до мiсця проживання;

— сумiсники — одночасно з вiдпусткою за основним мiсцем роботи;

— працiвники, якi успiшно навчаються в навчальних закладах і бажають приєднати вiдпустку до часу складання iспитiв, залiкiв, написання дипломних, курсових, лабораторних та iнших робiт, передбачених навчальною програмою;

— працiвники, якi мають путiвку (курсiвку) для санаторно-курортного лiкування;

— батьки-вихователі дитячих будинкiв;

— працiвники, якi не використали за попереднiм мiсцем роботи повнiстю або частково щорiчну основну відпустку та не одержали за неї грошової компенсацiї.

Зазвичай, за домовленістю між працівником і роботодавцем можуть бути передбачені й інші випадки надання повної відпустки до закінчення шестимісячного строку безперервної роботи на підприємстві, але вони мають бути обумовлені колективним чи трудовим договором.

А ось щодо відпусток за другий і наступні роки роботи на підприємстві, то вони можуть бути надані працівникові в будь-який період робочого року.

Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості:

— протягом двох років поспіль;

— протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років;

— протягом робочого року працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами чи з особливим характером праці.

Видання наказу

Для оформлення щорiчної та iнших видiв вiдпустки, що надається працiвникам вiдповiдно до чинних законодавчих актiв i положень, колективних договорiв, положень про відпустки та графiкiв вiдпусток, видається наказ (розпорядження) роботодавця про надання вiдпустки у двох примiрниках, причому перший залишається у вiддiлi кадрiв, а другий передається до бухгалтерiї. Цей наказ має типову форму, затверджену наказом Державного комітету статистики України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 5 грудня 2008 р. № 489.

На пiдставi наказу (розпорядження) про надання вiдпустки вiддiл кадрiв робить вiдмiтки в особовiй картцi працiвника, а бухгалтерiя здiйснює розрахунки.

Грошова компенсація

На період перебування працівника в оплачуваній відпустці за ним зберігаються місце роботи (посада) та заробітна плата (ст. 2 Закону про відпустки). Чинна заборона на виплату грошової компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки. Випадки, коли можна отримати компенсацію за невикористану відпустку, перераховано у ст. 83 КЗпП:

— звільнення;

— переведення на роботу на інше підприємство;

— бажання працівника щодо отримання компенсації за частину відпустки (тривалість наданої йому щорічної та додаткових відпусток має бути не менше 24 календарних днів);

— смерть працівника (компенсація виплачується спадкоємцям).

Варіантів отримання грошової компенсації за дні відпустки, як бачимо, небагато (як правило, в разі звільнення). Але якщо на підприємстві встановлено колективним договором понад 24 календарних дні щорічної основної відпустки (наприклад, 30), то працівник за бажання може отримати грошову компенсацію раз на два роки без звільнення (за шість календарних днів) і лише після фактичного використання 24 днів відпустки в поточному робочому році.

Забороняється замінювати грошовою компенсацією всі види відпусток працівникам віком до 18 років.

Тетяна МОЙСЕЄНКО