№15 (51) 2013 / Професійна класифікація

Гендерний стереотип професій у кадровій практиці

  • 241
    • 30
    • 143
      • 43
      • 46
      • 1
      • 23
      • 20
    • 45
      • 1
      • 1
      • 25
      • 14
    • 6
      • 2
      • 3
      • 0
      • 1
    • 3
    • 3
    • 4
    • 7

Для більшості кадрових працівників вже стали звичними питання щодо використання уточнюючих та похідних слів, а також щодо розширення професійних назв робіт, і, принаймні у межах потреб свого підприємства, вони навчилися їх розв’язувати. Проте іноді кадровикові важко визначитися з гендерною ознакою професій, а внаслідок недостатньої кількості роз’яснень з цього приводу подекуди виникають досить проблематичні ситуації. Отож, спробуємо заповнити цю прогалину і з’ясуємо: чи варто змінювати чоловічі професійні назви робіт на жіночий рід і навпаки, якщо відповідні посади обіймає особа іншої статі, а також як допомогти працівникові, який обрав незвичну для його статі професію, адаптуватися у трудовому колективі. 

Як свідчить практика, існує немало подібних запитань ― працівники відділу кадрів, вносячи записи про посаду (професію) до трудових книжок, досить часто стикаються з тим, що назви професій, які містяться в Національному класифікаторі України ДК 003:2010 «Класифікатор професій» (далі ― КП), не відповідають гендерній ідентифікації (тобто статі) певного працівника.

«Жіночі» назви робіт

На сьогодні в КП міститься 8831 професійна назва роботи, більшість з яких  наведено у чоловічому роді. Звісно, жодного натяку на неповагу до жінок чи першочерговість чоловіків розробники КП не мали й такий підхід до роду в професійних назвах робіт є суто технічним. Він ґрунтується на практиках укладання закордонних аналогів КП, а також для уніфікації професій і зменшення непорозумінь при їх використанні на практиці. Значна низка законодавчої документації має більшість згадувань про професії суто чоловічого роду, тому використання аналогів професій у жіночому роді може створити правову колізію (наприклад, при наданні пільг).

Водночас, у КП існує й низка професійних назв робіт жіночого роду, а саме:

― «Акушерка» ― код КП 3232;

― «Вища посадова особа (голова, генеральний секретар, секретар, президент, лідер, керівник та ін.) політичної партії» ― код КП 1141.1;

― «Вища посадова особа (голова, співголова, президент, віце-президент, генеральний секретар, секретар) професійної спілки» ― код КП 1142.1;

― «Вища посадова особа (голова, співголова, генеральний секретар, секретар) організації наймачів (підприємців, промисловців)» ― код КП 1142.1;

― «Вища посадова особа (президент, віце-президент, головний учений секретар та ін.) академії, що діє на громадських засадах» ― код КП 1143.3;

― «Вища посадова особа громадської організації (у галузі культури, освіти, благодійності, прав людини та ін.)» ― код КП 1143.4;

― «Вища посадова особа самоврядувальної організації (крім національних академій України)» ― код КП 1143.2;

― «Ворожка» ― код КП 5152;

― «Головна медична сестра» ― код КП 1229.5;

― «Друкарка» ― код КП 4111;

― «Друкарка диктофонної групи» ― код КП 4111;

― «Друкарка редакції» ― код КП 4111;

― «Друкарка, що працює з іноземним текстом» ― код КП 4111;

― «Економка» ― код КП 5121;

― «Мереживниця» ― код КП 7432;

― «Модель» ― код КП 5210;

― «Модистка головних уборів» ― код КП 7435;

― «Молодша медична сестра (санітарка, санітарка-прибиральниця, санітарка-буфетниця та ін.)» ― код КП 5132;

― «Молодша медична сестра з догляду за хворими» ― код КП 5132;

― «Нянька» ― код КП 5131;

― «Покоївка» ― код КП 5142;

― «Секретар-друкарка» ― код КП 4115;

― «Сестра медична» ― код КП 3231;

― «Сестра медична з дієтичного харчування» ― код КП 3231;

― «Сестра медична з косметичних процедур» ― код КП 3231;

― «Сестра медична з лікувальної фізкультури» ― код КП 3231;

― «Сестра медична з масажу» ― код КП 3231;

― «Сестра медична з фізіотерапії» ― код КП 3231;

― «Сестра медична з функціональної діагностики» ― код КП 3231;

― «Сестра медична зі стоматології» ― код КП 3231;

― «Сестра медична милосердя» ― код КП 3231;

― «Сестра медична операційна» ― код КП 3231;

― «Сестра медична патронажна» ― код КП 3231;

― «Сестра медична поліклініки» ― код КП 3231;

― «Сестра медична станції (відділення) швидкої та невідкладної медичної допомоги» ― код КП 3231;

― «Сестра медична стаціонару» ― код КП 3231;

― «Сестра медична-анестезист» ― код КП 3231;

― «Сестра-господиня» ― код КП 4131;

― «Уповноважена особа (виробництво лікарських засобів)» ― код КП 1229.5;

― «Швачка» ― код КП 7436;

― «Швачка (у сировинно-фарбувальних та кушнірських цехах)» ― код КП 7436;

― «Швачка з пошиття та ремонту літакового інвентарю» ― код КП 7436.

Якщо не враховувати декілька професійних назв робіт, які мають два роди ― жіночий та чоловічий (наприклад, з використанням слів «голова», «глава», «листоноша»), то загальна кількість професійних назв робіт жіночого роду у КП становить 42позиції. Наразі розглянемо деякі принципи використання професій жіночого роду, а також їх побудову.

Словотворення та мовна характеристика

Один із випадків використання професійних назв робіт жіночого роду по відношенню до працівників-чоловіків, який частіше за все зустрічається на ринку праці, ― це працівник у штаті швидкої допомоги «Сестра медична станції (відділення) швидкої та невідкладної медичної допомоги».  Саме запис «Сестра медична» (у різних інтерпретаціях ― з уточнюючими, похідними й розширювальними словами) робиться в кадровій документації, незважаючи на стать співробітника. Отож, наведемо інформацію Інституту української мови НАН України, який дає роз’яснення з цього приводу (лист Інституту української мови НАН України від 4 лютого 2010 р. № 307/68 до ДУ НДІ соціально-трудових відносин, який є розробником КП):

«В українській мові основна частина назв професій за видом діяльності належить до чоловічого роду, проте в сучасному суспільстві значно розширилося коло жіночих професій і занять, тому значна частина термінів на їх позначення може вживатися як в чоловічому, так і в жіночому роді. Проте деякі професії, що історично були суто жіночими, з часом стали й чоловічими, а це спричинило можливість вживання чоловічого роду у термінах на їх позначення. У зв’язку з цим до наведених слів пропонуємо такі засвідчені словниками відповідники:

акушерка ― акушер;

головна медична сестра ― головний медичний брат (аналогічно: медичний брат, молодший медичний брат, санітар, санітар-прибиральник, санітар-буфетник);

друкарка ― (особа, яка друкує рукописні матеріали) вживається лише в жіночому роді;

економка ― (особа, яка веде хатнє господарство) вживається лише в жіночому роді;

кастелянка ― каштелян (працівник, який завідує білизною в готелі, лікарні, гуртожитку тощо);

килимарниця ― килимар (майстер, який виробляє килими вручну) та килимарник, килимник (який працює на машині);

листоноша ― поштар, листоноша;

манікюрниця ― манікюрник (аналогічно педикюрниця);

секретар ― секретарка (аналогічно секретарка-стенографістка);

стенографіст ― стенографістка;

сестра медична з дієтичного харчування ― брат медичний з дієтичного харчування (аналогічно брат медичний з косметичних процедур, брат медичний з лікувальної фізкультури, брат медичний з фізіотерапії тощо);

сестра медична-анестезіолог ― брат медичний-анестезіолог.

Лише у жіночому роді на позначення назв професій в українській мові вживаються слова нянька, покоївка, сестра-господиня, друкарка тощо».

Крім того, Інститут української мови НАН України зазначав, що, наприклад, такі слова як швачка (те саме, що кравчиня) та швець (майстер, який шиє та лагодить взуття, те саме, що чоботар) не можуть вживатися як відповідники одне одного.

Отже, науковці Інституту української мови НАН України надали для деяких назв професій з КП засвідчені словниками відповідники у належному роді, водночас вважаючи правомірним застосування в КП професійних назв робіт у жіночому роді, які фактично не мають аналогів у чоловічому. А що ж про це каже законодавство України?

Норми законодавства щодо використання професій за родами

Виходячи з поданих Інститутом української мови НАН України рекомендацій і на підставі норм державного стандарту ДСТУ 3739-98 «Положення про ведення державного класифікатора України ДК 003 «Класифікатор професій» , в розділі «Основні положення» КП редакції 2010 р., крім іншого, було подано роз’яснення з приводу роду, а саме: «у КП професійні назви робіт наводяться у чоловічому роді, окрім назв, які застосовуються виключно у жіночому роді (друкарка, економка, нянька, покоївка, сестра-господиня, швачка)».

Водночас, при зверненні розробників КП до Міністерства охорони здоров’я України (далі ― МОЗ) стосовно погодження питань про змінення назв професій «Головна медична сестра» на «Головний медичний брат», «Сестра медична» на «Брат медичний» (за різними видами діяльності), «Акушерка» на «Акушер» отримали роз’яснення: «Запропоновані назви професій визначені тільки в жіночому роді та не можуть бути змінені на чоловічі, оскільки потребуватимуть аналогічних змін у низці нормативно-правових документів» (лист Міністерства охорони здоров’я України № 11.02-07/21 від 18 лютого 2010 р. до ДУ НДІ соціально-трудових відносин).

Отже, МОЗ України не вважає питання гендерної неузгодженості назв посад проблемними та не вбачає доцільним ним займатися. Тобто, якщо, наприклад, у чоловіка в трудовій книжці записано «Сестра медична», це жодним чином не повинно заважати його діяльності, щонайбільше ― може завдавати незначного психологічного дискомфорту.

До речі, у міжнародних аналогах КП, зокрема, у Міжнародній стандартній класифікації занять (МСКЗ-88), також зафіксовано певну кількість назв професій у жіночому роді, наприклад: «Акушерка професійна», «Балерина», «Бортпровідниця, літаки», «Вишивальниця», «Ворожка», «Головна бортпровідниця, літаки», «Головна покоївка, готелі», «Гувернантка», «Покоївка» (за різними видами діяльності), «Масажистка», «Машиністка», «Медична сестра» (за різними видами діяльності), «Монахиня», «Нянька», «Офіціантка» (за різними видами діяльності), «Партнерша, нічний клуб», «Патронажна сестра», «Співачка» (за різними видами діяльності), «Кравчиня» (за різними видами діяльності), «Санітарка», «Доглядальниця» (за різними видами діяльності), «Сестра-господиня, домоводство», «Стенографістка-машиністка», «Економка», «Швачка» (за різними видами діяльності), «Прасувальниця, вручну», «Завідувачка господарством», «Косметичка» (за різними видами діяльності), «Манікюрниця», «Модистка», «Педикюрниця», «Прачка, вручну», «Мереживниця» — усього 109 позицій. Зазначимо, що МСКЗ-88 рекомендовано Міжнародним бюро праці для використання в національних і регіональних класифікаційних системах у сфері праці, тому його було взято за основу під час розроблення Класифікатора професій, який відповідає МСКЗ-88 на 80% як за змістом, так і за загальною концепцією.

Зазначимо, що розробники КП неодноразово підкреслювали, що вітчизняна класифікаційна система у сфері праці не має та не може мати якихось інших ознак, окрім статистичних. Це стосується, насамперед, освітніх, гендерних, політичних та інших питань, ажіотаж навколо яких створюється штучно. Необхідно додати, що КП жодним чином не розмежовує працівників за статевою ознакою крізь призму назв професій і посад, він не вміщує ані спеціальностей, ані кваліфікацій, ані напрямів підготовки, він не розроблений тільки для Пенсійного фонду України або Державної служби зайнятості України тощо. Класифікатор професій ― це нормативно-правовий документ, який легалізує професійні назви робіт на ринку праці, а будь-які державні органи влади мають право використовувати його за власної потреби. Іншими словами, КП узагальнює та класифікує назви професій для  використання  усіма сторонами, які причетні до сфери праці, і перероблювати його тільки під певний вид економічної діяльності або для задоволення необґрунтованих амбіцій є некоректним і неправомірним.

«Професійні ярлики» та способи їх подолання

Іншим вагомим питанням є психологічна особливість впливу професії на її носія. Це твердження не потребує якихось особливих роз’яснень, оскільки є очевидним: загальна характеристика особистості завжди екстраполюється через її трудову діяльність і схильність. Ні для кого не є секретом, що певні професії на ринку праці мають суто статевий розподіл між їх носіями. Такі особливості професій виникли в історичному процесі розвитку соціально-трудових відносин і ринку праці. Й навіть сьогодні, коли фактично грані між чоловічими і жіночими професіями  зникають, все одно поява у трудовому колективі, наприклад, чоловіка в якості секретаря керівника підприємства чи жінки в якості електрослюсаря може викликати певний психологічний дисбаланс.

Отже, розглянемо певні приклади суто жіночих і чоловічих професій, а також надамо деякі рекомендації щодо професійної адаптації їх носіїв у новому трудовому колективі.

Чоловічими професіями, зазвичай, прийнято вважати ті, в яких застосовується значна фізична сила, яка в більшості випадків не притаманна жінкам, а також професії, за якими потребується постійна зосередженість і неабияка увага. З таких професій можна виділити різноманітних механіків, токарів, монтажників, конструкторів, водіїв автотранспортних засобів, вантажників, кранівників, такелажників, суднових працівників тощо. Певною мірою ще залишається упередженість щодо обіймання жінками керівних посад, більшість з яких поки що посідають чоловіки (оскільки прийнято вважати, що жінка не може приймати кардинальних і різких рішень у випадках форс-мажорних обставин), але, як свідчить практика, вона поступово зникає.

Жіночі професії, як правило, характеризуються значним терпінням, легкою фізичною працею та роботою з документами. Класичними прикладами таких професій є маляр, бухгалтер, продавець-консультант, секретар керівника, друкарка, сестра-господиня, нянька, економка тощо. До жіночих професій керівного складу, зазвичай, належали посади головних бухгалтерів, директорів дитячих садків, начальників відділу кадрів.

Зазначені вище класичні підходи до чоловічих і жіночих професій є історично сконструйованими та притаманні консервативному суспільству. Водночас, на сьогодні такі рамки майже відсутні в більшості розвинених країн, у тому числі й в Україні (хоча деколи таки зустрічаються приклади певного консерватизму до статевих вимог на вільні вакансії). Особливістю є те, що відходження від класичних принципів обрання жіночої чи чоловічої професій призводить до докорінних змін у трудових колективах, які з цим стикаються, що пов’язані з професійною адаптацією.

Безліч фахівців у сфері управління та розвитку персоналу надають різноманітні рекомендації щодо успішної адаптації персоналу на підприємстві. Водночас, таке специфічне питання як входження до трудового колективу працівника за професією, яку, зазвичай, обирають представники протилежної статі, ― практично не висвітлюється.

Отже, по-перше, коли на посаду, наприклад, класично жіночої професії призначають чоловіка, з ним слід провести роз’яснювальну роботу, під час якої, крім ознайомлення з трудовими обов’язками, попередити  його про можливе виникнення допитливості з ознаками висміювання з боку співробітників та надати рекомендації щодо протидії (захисту) в такому випадку. Як правило, під час такої роз’яснювальної роботи особа, на яку покладений цей  обов’язок, може виявити психологічну готовність працівника-чоловіка займати посаду жіночої професії та здатність пристосуватися до нового трудового колективу.

По-друге, особа, на яку покладено обов’язки з розвитку персоналу, має бути готова до виникнення певного негативного психологічного настрою трудового колективу у ставленні до нового працівника та навпаки, а також мати можливість застосувати певні заходи для виправлення несприятливої ситуації, що склалася чи може скластися у майбутньому. Такими заходами можуть бути невеликі за часом тренінги з професійної адаптації та гендерної політики на підприємстві (наприклад, ігрові ситуації з перенесення жіночих обов’язків на чоловіків або навпаки).

По-третє, до позитивних результатів може призвести проведення певних опитувань у трудовому колективі щодо  ставлення  до окремих видів робіт, їх гендерної ідентичності та статевої приналежності, виконання таких видів робіт чоловіками та жінками тощо. Таке інтерв’ювання допоможе прояснити клімат у трудовому колективі щодо знаходження у ньому новачків і надасть змогу зробити належні висновки.

По-четверте, у разі низького рівня продуктивності праці новачка, особа, яка переймається питаннями розвитку персоналу, має виявити причини його повільної адаптації, надати позитивні приклади виходу з подібних ситуацій та поставити перед новачком завдання викласти бачення його власних дій, які він міг би провести щодо адаптації у трудовому колективі.

І наостанок, не розчаровуйтеся у разі, коли новачок не зможе подолати вплив співробітників щодо обіймання непритаманної його статі посади. На жаль, на сьогодні стереотипи повністю ще неподолані й продуктивність праці звичайно ж межує поміж класичними уподобаннями в сфері соціально-трудових відносин і змінами, що відбуваються в суспільстві. Коли зникнуть «професійні ярлики», тоді зміниться і відношення до гендерної (статевої) приналежності професій. А відтак «принцип класики» в обранні на жіночі посади жінок,а на чоловічі ― чоловіків є домінуючим і виправданим, хоча ситуація з працевлаштуванням може складатися по-різному.

Підсумовуючи викладене, наголосимо, що професія як така не повинна ототожнюватися роботодавцем і працівником за соціальним принципом, до якого належить, серед іншого, і гендерна ідентичність. Вона може інтерпретуватися з огляду на чинні нормативно-правові документи, що регламентують застосування чи-то жіночої, чи-то чоловічої праці. Врешті-решт, трудовий колектив самостійно вирішить, чи сприймати йому певні інновації в доборі персоналу, чи залишити все на рівні консерватизму, а дії кадровика (або особи, на яку покладено функції з розвитку та адаптації персоналу) не мають бути упередженими, а скоріше превентивними та заохочувальними.

Сергій КРАВЦОВ