№10 (46) 2013 / Трудові правовідносини

Громадські та інші роботи тимчасового характеру

  • 241
    • 30
    • 143
      • 43
      • 46
      • 1
      • 23
      • 20
    • 45
      • 1
      • 1
      • 25
      • 14
    • 6
      • 2
      • 3
      • 0
      • 1
    • 3
    • 3
    • 4
    • 7

Саме за рахунок тимчасової зайнятості можна оперативно задовольнити потреби роботодавців у робочій силі та виконати певні види робіт. З іншого боку, громадські та інші роботи тимчасового характеру є засобом реалізації політики зайнятості населення, що може зняти соціальну напругу на ринку праці, сприяти соціально-економічному розвитку регіону, а також забезпечити трудову адаптацію безробітних і бути для них  джерелом доходу у  скрутний з матеріальної точки зору період. Наразі розглянемо правові аспекти питань, пов’язаних з організацією та проведенням громадських та інших робіт тимчасового характеру, основне врегулювання яких міститься у Законі України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 р. № 5067-VI (далі — Закон № 5067). 

Загальна характеристика

У ч. 1 ст. 31 Закону № 5067 громадські роботи визначено як вид суспільно корисних оплачуваних робіт в інтересах територіальної громади, які організовуються з метою додаткового стимулювання мотивації до праці й матеріальної підтримки безробітних та інших категорій осіб і виконуються ними на добровільних засадах. Крім того, з цією ж метою передбачена можливість організації роботодавцями інших робіт, що носять тимчасовий характер (ч. 8 ст. 31 Закону № 5067).

Громадські та інші роботи тимчасового характеру виконуються виключно на створених для цього тимчасових робочих місцях ― для організації таких робіт не можуть бути використані постійні робочі місця та вакансії.

Види громадських робіт визначаються місцевими органами влади (місцевими державними адміністраціями, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад) за критеріями, встановленими у ч. 3 ст. 31 Закону № 5067, а саме:

1) мають тимчасовий характер і для їх організації не можуть бути використані постійні робочі місця та вакансії;

2) можуть виконуватися на умовах неповного робочого дня;

3) мають економічну, соціальну та екологічну користь для регіону;

4) надають можливість тимчасового працевлаштування безробітних на роботи, що не потребують додаткової спеціальної, освітньої та кваліфікаційної підготовки.

До громадських та інших робіт тимчасового характеру не відносяться роботи, що пов’язані з ризиком для життя, відповідно до Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26 січня 2005 р. № 15. Згідно з цим наказом на підприємствах, на основі зазначеного Переліку, з урахуванням специфіки виробництва, роботодавцями має розроблятися та затверджуватися відповідний перелік робіт з підвищеною небезпекою, для проведення яких потрібні спеціальне навчання і щорічна перевірка знань з питань охорони праці.

Порядок організації громадських та інших робіт тимчасового характеру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 р. № 175 (далі — Порядок № 175).

Умови участі

У п. 3 Порядку № 175 встановлено, що до виконання громадських та інших робіт тимчасового характеру залучаються наступні категорії осіб:

— зареєстровані безробітні;

— особи, які перебувають на обліку в територіальних органах Державної служби зайнятості у районах, містах, районах у містах (далі — територіальні органи Держслужби зайнятості) як такі, що шукають роботу;

— працівники, які втратили частину заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення до 50 відсотків передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції (далі — працівники, які втратили частину заробітної плати).

Участь у таких роботах зазначені особи можуть брати протягом строку, що сумарно у межах року не перевищує 180 календарних днів.

Працівники, які втратили частину заробітної плати, мають право без припинення трудових відносин на участь у громадських роботах, у тому числі тих, що оплачуються за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі — Фонд), у межах строку зупинення (скорочення) виробництва (ч. 7 ст. 31 Закону № 5067).

Виконання громадських робіт та робіт тимчасового характеру має здійснюватися вищезазначеними категоріями осіб на добровільних засадах (ч. 1 ст. 31 Закону № 5067) ― тобто направлення осіб на такі роботи можливе тільки за їх згодою.

Проте не слід забувати, що відповідно до ч. 7 ст. 46 Закону № 5067 для безробітних, які не мають професії, або таких, що працювали на роботах, які не потребують спеціальної підготовки, та перебувають на обліку як безробітні більше шести місяців, підходящою роботою також вважається участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, тривалість яких перевищує один місяць. Так само і для громадян, які бажають відновити трудову діяльність після перерви, що триває більше 12-ти місяців, участь у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру, що тривають понад один місяць, за умови, що вони відповідають їх освіті, професії (спеціальності), професійному досвіду, зокрема, за спорідненими професіями, також вважається підходящою роботою. Щоправда, зазначене не стосується громадян, яким до досягнення загальновстановленого пенсійного віку залишилося два і менше років.

При цьому дворазова відмова від запропонованої підходящої роботи (тобто у даному випадку ― і від участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру) призводить до припинення реєстрації безробітного в територіальних органах Держслужби зайнятості (п. 4 ч. 1 ст. 45 Закону № 5067) та, відповідно, до втрати матеріальної підтримки на період пошуку роботи.

Державні гарантії

На осіб, які беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, поширюються державні соціальні гарантії, передбачені законодавством про працю та зайнятість населення і загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

З особами, які беруть участь у громадських та інших роботах тимчасового характеру, роботодавці укладають в письмовій формі строкові трудові договори, а до їх трудових книжок вносять відповідні записи.

Оплата праці таких осіб здійснюється за фактично виконану роботу в розмірі, що не може бути меншим, ніж мінімальний розмір заробітної плати, та відповідно до положень угоди.

Зареєстрованим безробітним, які беруть участь у громадських або інших роботах тимчасового характеру, надаються перерви в роботі тривалістю не більше 8 годин на місяць (з урахуванням часу на проїзд) для відвідування територіальних органів Держслужби зайнятості з метою пошуку роботи, а у разі наявності пропозицій щодо підходящої роботи — для відвідування роботодавців. Ці перерви підлягають оплаті за рахунок коштів, передбачених для фінансування організації таких робіт.

Згідно з ч. 9 ст. 31 Закону № 5067 безробітним, які брали участь у виконанні громадських або інших робіт тимчасового характеру, після виконання таких робіт продовжується виплата допомоги по безробіттю у розмірах і в строки, встановлені законодавством. Це можна було б зрозуміти як відсутність виплати допомоги по безробіттю на період участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру, проте, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 44 Закону № 5067, за зареєстрованими безробітними зберігається право на виплату допомоги по безробіттю на період участі у громадських та інших роботах тимчасового характеру (тривалістю до 180 днів) у розмірах, встановлених до укладення ними строкового трудового договору на участь у таких роботах.

Період участі зареєстрованих безробітних у громадських роботах зараховується до страхового стажу в разі наступної їх реєстрації або перереєстрації (абз. 2 п. 13 Порядку № 175), тобто після закінчення громадських робіт у разі збереження права на продовження виплати допомоги по безробіттю (наприклад, якщо строк її виплати ще не закінчився) розмір допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу переглядатися не буде, оскільки триває один і той же страховий випадок. Те  ж саме буде стосуватися й інших робіт тимчасового характеру, хоча у Порядку № 175 і немає на це прямої вказівки.

Організація робіт та їх фінансування

Згідно з ч. 2 ст. 31 Закону № 5067 та пунктів 7 – 9 Порядку № 175 організація громадських робіт, що відповідають потребам певної територіальної громади або задовольняють суспільні потреби територіальних громад, здійснюється місцевими державними адміністраціями, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад (далі — місцеві органи влади) за участю територіальних органів Держслужби зайнятості із залученням на добровільних засадах роботодавців.

Місцеві органи влади щороку відповідно до територіальних програм зайнятості населення та інших відповідних програм приймають рішення щодо організації громадських робіт, визначають види робіт, роботодавців, за участю яких планується організація таких робіт, та інформують їх про прийняте рішення. Місцеві органи влади доводять територіальним органам Держслужби зайнятості інформацію про прийняте рішення і обсяги коштів, необхідних для фінансування організації громадських робіт.

Організація і проведення громадських робіт здійснюються на підставі договору про організацію громадських робіт та фінансування їх організації, який укладається між територіальним органом Держслужби зайнятості та роботодавцем відповідно до рішення місцевого органу влади на строк в межах відповідного бюджетного періоду (у разі, коли роботодавцем є місцевий орган влади, зазначений договір укладається між місцевим органом влади і територіальним органом Держслужби зайнятості).

У договорі про організацію громадських робіт та фінансування їх організації обов’язково зазначаються права та обов’язки сторін, їх відповідальність, порядок фінансування організації громадських робіт, порядок внесення змін та умови розірвання і припинення договору.

Невід’ємною частиною цього договору є кошторис витрат із фінансування організації громадських робіт (далі ― Кошторис) ― фінансовий план використання коштів на організацію громадських робіт з визначенням обсягу та напрямів їх використання.

Примірна форма договору про організацію громадських робіт та фінансування їх організації затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 28 березня 2013 р. № 159 (далі — Договір).

Для укомплектування тимчасових робочих місць роботодавці подають територіальним органам Держслужби зайнятості інформацію про потребу в робочій силі, відповідно до якої територіальні органи Держслужби зайнятості здійснюють направлення осіб з числа визначених категорій.

Відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону № 5067 та п. 10 Порядку № 175 фінансування організації громадських робіт здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів, роботодавців та інших не заборонених законодавством джерел. Ці кошти спрямовуються на:

— оплату основної та додаткової заробітної плати осіб, визначеної відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР;

— сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок), зокрема, у період тимчасової непрацездатності в межах дії строкового трудового договору;

— оплату перших п’яти днів тимчасової непрацездатності в межах дії строкового трудового договору;

— оплату проїзду в межах регіону до місця виконання робіт та у зворотному напрямку осіб, які беруть участь у громадських роботах;

— оплату медичного та наркологічного огляду (у разі потреби);

— придбання малоцінних необоротних матеріальних активів, господарських матеріалів, малоцінних та швидкозношувальних предметів, їх ремонт та обслуговування.

Витрати з оплати праці та нарахування єдиного внеску сумарно повинні становити не менше 80 відсотків загальної суми, зазначеної у Кошторисі.

Обов’язки сторін Договору

Відповідно до Договору роботодавець зобов’язується:

— створити у встановлений термін визначену кількість тимчасових робочих місць для проведення громадських робіт;

— повідомляти територіальний орган Держслужби зайнятості про створення тимчасових робочих місць відповідно до Договору упродовж трьох робочих днів з дня затвердження наказу про їх створення, а також надавати інформацію про професію (спеціальність), режим роботи, місце проведення, оплату праці, умови праці на цих роботах згідно із затвердженою формою, що є додатком 1 до Договору;

— забезпечити працівника необхідними засобами і безпечними умовами праці, проводити інструктаж з додержання правил техніки безпеки, не залучати громадян до робіт, пов’язаних з ризиком для життя;

— надавати працівникам, з числа зареєстрованих безробітних, оплачувану перерву (не більше 8 годин на місяць) для відвідування територіального органу Держслужби зайнятості з метою пошуку роботи, а у разі наявності пропозицій щодо підходящої роботи — для відвідування інших роботодавців;

— надавати територіальному органу Держслужби зайнятості щомісячно, до 3 числа місяця, наступного за місяцем, у якому проводилися громадські роботи, довідку про виконання громадських робіт, за формою, що є додатком 3 до Договору;

— повертати територіальному органу Держслужби зайнятості різницю коштів між запланованими обсягами коштів відповідно до Кошторису та фактичних витрат за місяць проведення громадських робіт;

— інформувати територіальний орган Держслужби зайнятості, яким були направлені особи для участі в громадських роботах, про припинення трудових відносин протягом трьох робочих днів після розірвання трудових договорів з цими особами;

— під час перевірки надавати представникам територіального органу Держслужби зайнятості необхідні документи та пояснення (у тому числі в письмовій формі) з питань, що виникають під час перевірки;

— у разі виявлення перевіркою фактів нецільового використання коштів протягом десяти робочих днів з дня виявлення таких фактів повернути територіальному органу Держслужби зайнятості суму, використану не за призначенням, з урахуванням індексації на рівень інфляції;

— відкрити у територіальному органі Держказначейства спеціальний рахунок для перерахування коштів на фінансування організації громадських робіт.

У свою чергу, територіальний орган Держслужби зайнятості, відповідно до Договору, зобов’язується перераховувати протягом 15-ти робочих днів з дня укладення Договору та кожного наступного місяця не пізніше 22 числа на спеціальний рахунок роботодавця кошти Фонду в місячному обсязі, передбаченому Кошторисом.

Зареєстрований безробітний зобов’язаний відвідати територіальний орган Держслужби зайнятості протягом 14 робочих днів після закінчення строкового трудового договору ― у супротивному випадку, тобто, у разі невідвідування зареєстрованим безробітним територіального органу Держслужби зайнятості в установлений строк, реєстрація безробітного в зазначеному органі припиняється (п. 13 Порядку № 175).

Контроль і відповідальність

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р.  № 1533-ІІІ (далі — Закон № 1533) та положень Договору, територіальний орган Держслужби зайнятості має право:

— здійснювати перевірку цільового використання роботодавцем коштів, що були отримані ним на організацію громадських робіт, — один раз на півроку та у разі дострокового розірвання Договору за ініціативою роботодавця;

— проводити перевірку у разі надходження письмового звернення від фізичної або юридичної особи про факти порушення роботодавцем законодавства щодо організації громадських робіт або умов Договору — упродовж 30 робочих днів з дня отримання такої інформації;

— під час перевірки отримувати від роботодавця необхідні документи та пояснення (у тому числі в письмовій формі) з питань, що виникають під час перевірки;

— припинити фінансування громадських робіт за рахунок коштів Фонду у разі виявлення перевіркою фактів нецільового використання коштів або неподання довідки про виконання громадських робіт у встановлений строк.

Відновлення фінансування громадських робіт територіальним органом Держслужби зайнятості здійснюється у строк 15 робочих днів з дня закінчення перевірки, якщо за результатами перевірки не виявлено порушень умов Порядку № 175 та Договору або порушення було усунуто.

За порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду накладається штраф у розмірі наданої Фондом суми, використаної з порушенням (ч. 2 ст. 38 Закону № 1533).

За порушення порядку використання коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, несвоєчасне або неповне їх повернення, несвоєчасне подання або неподання визначених Законом № 1533 відомостей, подання недостовірних відомостей про використання коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, посадові особи підприємств, установ, організацій, фізичні особи, які використовують найману працю, несуть адміністративну відповідальність відповідно до ст. 1653 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) у розмірі від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі повторного порушення протягом року — від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Така ж відповідальність встановлена у ст. 18823 КУпАП за вчинення дій, що перешкоджають уповноваженим особам Фонду (працівникам Держслужби зайнятості) у проведенні перевірок щодо використання страхових коштів, зокрема, наданих для фінансування організації громадських робіт.

Відповідальність за відповідність громадських робіт інтересам територіальної громади та належність їх до суспільно корисних робіт покладається на місцеві органи влади.

Територіальний орган Держслужби зайнятості несе відповідальність згідно із законодавством України за несвоєчасне фінансування за рахунок коштів Фонду своєї долі витрат на організацію громадських робіт.

Реалізація законодавчих норм

За даними Держслужби зайнятості протягом першого кварталу 2013 року участь у громадських роботах та інших роботах тимчасового характеру взяли 14,8 тис. осіб, найбільше яких було в таких областях: Кіровоградській — 3,3 тис., Полтавській — 2,7 тис., Львівській — 1,4 тис., Волинській — 0,9 тис. чоловік. У той же час, в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Житомирській, Херсонській та Чернівецькій областях такі роботи зовсім не організовувалися, в Тернопільській області та м. Севастополі до таких робіт було залучено усього по 1 особі, а в м. Києві — 3. У  Києві й у квітні такі роботи ще не були розгорнуті, незважаючи на те, що допомога комунальним службам у роботах з благоустрою міста, прибирання придорожніх смуг, озеленення територій була б дуже доречною. Не зайвим було б залучення безробітних та інших незайнятих осіб до прибирання вулиць і під час зимових хуртовин.

Основними причинами такої ситуації є те, що затвердження порядку організації таких робіт відбулося лише 20 березня поточного року, а Законом № 5067 було змінено порядок їх фінансування.  Відповідно до п. 17 Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 р. № 839 (далі ― Положення № 839), яке втратило чинність з набранням чинності Порядком № 175, для безробітних, які не отримували допомогу по безробіттю, витрати роботодавців на оплату праці, сплату єдиного внеску, оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за період участі в оплачуваних громадських роботах могли фінансуватися повністю за рахунок коштів Фонду. А у разі організації оплачуваних громадських робіт, спрямованих на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, що не пов’язані з ризиком для життя, а також в інших випадках, визначених правлінням Фонду, фінансування організації оплачуваних громадських робіт за рахунок коштів Фонду здійснювалось для осіб, визнаних у встановленому порядку безробітними, незалежно від отримання ними допомоги по безробіттю (п. 20 Положення № 839).

При цьому постановою правління Фонду  «Про затвердження Порядку використання коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та здійснення контролю під час організації оплачуваних громадських робіт для безробітних» від 16 жовтня 2008 р. № 69, яка втратила чинність 22 січня 2013 року, передбачалося суттєве розширення видів робіт, фінансування яких могло здійснюватися за рахунок коштів Фонду.

Так, для безробітних осіб незалежно від отримання ними допомоги по безробіттю фінансування організації оплачуваних громадських робіт за рахунок коштів Фонду могло здійснюватись у випадках:

— ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, стихійного лиха, екологічної та техногенної катастрофи, що не пов’язані з ризиком для життя;

— звернення місцевої державної адміністрації або виконавчого органу відповідної ради щодо організації робіт, які мають суспільно корисну спрямованість, відповідають потребам громади, регіону і сприяють їх соціальному розвитку.

До того ж, окрім витрат на оплату праці, була надана можливість використовувати кошти Фонду для:

— оплати послуг з перевезення безробітних осіб або їх проїзду до місць проведення робіт та у зворотному напрямку на підставі поданих центру зайнятості документів;

— придбання інвентарю (вартістю до однієї тисячі гривень за одиницю), його ремонт та обслуговування;

— придбання господарських матеріалів, інших матеріальних ресурсів (вартістю до однієї тисячі гривень за одиницю), які обліковуються у складі запасів, що можуть використовуватися для організації та проведення оплачуваних громадських робіт у юридичних осіб державної або комунальної форм власності чи неприбуткових організацій.

Тобто до 1 січня 2013 року використання праці безробітних на громадських роботах практично здійснювалося за рахунок коштів Фонду, тепер ці витрати мають розподілити між собою місцеві органи та Фонд у рівних частинах. Неготовність окремих місцевих органів до цих витрат і призводить до відсутності організації на їх територіях громадських робіт, які нерідко вкрай важливі як для територіальних громад, так і для безробітних.

                                                                                                                                         Марія ЛЕСЕНКО