№1 (133) 2017 / Соціальний захист

Громадяни, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню

  • 235
    • 21
    • 131
      • 36
      • 53
      • 1
      • 18
      • 16
    • 53
      • 2
      • 2
      • 28
      • 18
    • 11
      • 4
      • 5
      • 0
      • 2
    • 4
    • 3
    • 6
    • 6

Для окремих соціально незахищених категорій громадян передбачені різноманітні пільги у сфері праці. Більшість з них може бути реалізована лише після того, коли відповідні громадяни стануть працівниками певного підприємства, але є й такі категорії, в яких переваги у сфері праці пов’язані з питаннями працевлаштування (тобто ними можна скористатися ще до прийняття на роботу). З’ясуйте, що це за категорії та яких вимог чинного законодавства слід дотримуватися для реалізації їх переваг у питаннях працевлаштування.

Правові підстави

Основними законодавчими актами, які встановлюють додаткові гарантії у сприянні працевлаштування окремих категорій громадян, а також регулюють порядок такого працевлаштування, є Кодекс законів про працю України (далі ― КЗпП) та Закон України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 р. № 5067-VI (далі ― Закон № 5067). Зокрема, у КЗпП відповідним питанням пільгового працевлаштування певних категорій громадян тією чи іншою мірою присвячені такі його статті:

— ст. 172 щодо застосування праці інвалідів;

— ст. 184 щодо гарантій при прийнятті на роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей;

— ст. 196 щодо конкретних категорій громадян, для яких передбачені додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню;

— ст. 198 щодо працевлаштування працівників молодше вісімнадцяти років у випадку їх звільнення;

— ст. 2526 щодо зарахування в бригаду працівників, які мають додаткові гарантії у сфері працевлаштування.

Своєю чергою, у Законі № 5067 конкретизуються відповідні положення КЗпП щодо додаткових гарантій у сприянні працевлаштуванню, а також визначаються відповідні механізми для забезпечення таких гарантій, наприклад, встановлення відповідної квоти для працевлаштування відповідних категорій громадян.

Категорії осіб, які мають додаткові гарантії у сфері працевлаштування

Основні категорії осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, перелічені у згаданій вище ст. 196 КЗпП:

— молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання) і вперше приймається на роботу;

— молодь, яка звільнилася із строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення служби) і вперше приймається на роботу;

— діти-сиріти та діти, позбавлені батьківського піклування;

— особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

— інші категорій осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до законодавства).

Крім того, для визначення поняття «інші категорії осіб» слід звернутися до ст. 14 Закону № 5067, у якій також більш конкретизуються і деякі вже згадані у ст. 196 КЗпП категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню:

— один з батьків або особа, яка їх замінює і:

  • має на утриманні дитину (дітей) віком до шести років;
  • виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;
  • утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності);

— діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

— особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;

— молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;

— особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058-IV (далі ― Закон № 1058) залишилося 10 і менше років;

— інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058;

— особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

— учасники бойових дій, зазначені у пунктах 19 та 20 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 р. № 3551-XII.

Зауважимо, що у деяких кадровиків можуть виникати сумніви щодо правильного трактування терміну «молодь», який використовується у КЗпП для відповідної категорії громадян, бо у КЗпП не наводиться конкретне визначення цього поняття (відповідні вікові межі). Тому для правильного визначення цієї категорії слід звернутися до Закону № 5067, у якому також згадується цей термін і який для правильного його застосування відсилає до Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 р. № 2998-XII (далі ― Закон № 2998). Відповідно до ст. 1 Закону № 2998 молодь, молоді громадяни ― це громадяни України віком від 14 до 35 років.

Крім того, у цій же статті встановлюються і вікові межі такої категорії, як неповнолітні, тобто це громадяни віком до 18 років.

Також у деяких кадровиків можуть виникнути питання, щодо законності додаткових гарантій у сприянні працевлаштуванню для окремих категорій громадян, адже відповідно до ст. 21 КЗпП забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно, у тому числі, від статі, віку, стану здоров’я тощо. Наприклад, якщо певні категорії молоді мають додаткові гарантії у сфері працевлаштування, то це вже схоже на дискримінацію у сфері працевлаштування літніх людей, які не підпадають під категорію молодь. У зв’язку із зазначеним слід звернути увагу на ч. 2 ст. 11 Закону Закон № 5067, відповідно до якої не вважається дискримінацією здійснення заходів щодо додаткового сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян.

Квота для працевлаштування

Для забезпечення прав категорій громадян, які перелічені у ст. 196 КЗпП та ст. 14 Закону № 5067 (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058, норматив працевлаштування на роботу яких встановлюється згідно із Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 р. № 875-XII (далі — Закон № 875)), у сприянні працевлаштуванню підприємствам встановлюється спеціальна квота відповідно до Закону № 5067.

Зокрема, згідно з частинами 2 – 3 ст. 14 Закону № 5067 для підприємств із чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік.

Така квота розраховується роботодавцями самостійно з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на їх підприємствах і належать до таких, що неконкурентоспроможні на ринку праці (крім інвалідів).

У межах зазначеної квоти працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, здійснюється роботодавцем самостійно. Також за необхідності роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування даної категорії громадян до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Зауважимо, що розповсюдження обов’язку щодо встановлення роботодавцем відповідної квоти для працевлаштування певних пільгових категорій осіб на фізичних осіб − підприємців Законом № 5067 не передбачене.

Інформування відповідних органів про дотримання квоти

Для забезпечення дотримання роботодавцями зазначеної квоти відповідно до вимог ч. 2 ст. 14 Закону № 5067 роботодавці зобов’язані щороку інформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у встановленому ним порядку. На цей час такий порядок встановлений наказом Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Порядку надання роботодавцями територіальним органам Державної служби зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню» від 16 травня 2013 р. № 271 (далі ― Порядок № 271), відповідно до якого зазначена інформація має подаватися не пізніше 1 лютого після звітного року за спеціально встановленою формою (див. Зразок).

Зразок

Інформація про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню

за 2016 р.

Подають

Строк подання

Підприємства, установи та організації незалежно від форми власності з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб — територіальному органу Державної служби зайнятості у районі, місті, районі у місті незалежно від місцезнаходження

Щороку не пізніше 1 лютого після звітного року

 

 

Респондент:

Код за ЄДРПОУ 123456

Найменування: Приватне акціонерне товариство «Енергетик»

Місцезнаходження: 02139, м. Київ, вул. Весняна, 1

(поштовий індекс, область/Автономна Республіка Крим, м. Київ, м. Севастополь, район, населений пункт, вулиця/провулок, площа тощо, номер будинку/корпусу, номер квартири/офісу)

Телефон: (012)34-56-78 Факс: (012)34-56-79 Електронна пошта: hr/energetik.ua

Назва показників

Код рядка

Кількість, осіб

А

Б

1

Середньооблікова чисельність штатних працівників за попередній календарний рік — усього

01

167

у т. ч. чисельність працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, які працювали на умовах повної зайнятості у звітному періоді

02

11

Квота у розмірі 5 % середньооблікової чисельності штатних працівників

03

8

Чисельність громадян, яких планується працевлаштувати в поточному році у рахунок квоти

04

Дата заповнення «30» січня 2017 р.

 

Керівник (відповідальна особа за подання інформації):

Ірина Іванівна Петренко

(прізвище, ім’я, по батькові)

 

Петренко

(підпис)

Дата прийняття «____» _____________ 20__ р.

 

Відповідальна особа, яка прийняла інформацію:

__________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

 

____________

(підпис)

 

Порядок заповнення зазначеної форми визначений у розділі ІІІ Порядку № 272, згідно з яким у рядку:

  • 01 зазначається середньооблікова чисельність штатних працівників за календарний рік, що передує звітному;
  • 02 зазначається середньооблікова чисельність працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню відповідно до ст. 14 Закону № 5067 та працювали на умовах повної зайнятості у звітному році;
  • 03 зазначається розрахункова чисельність працівників, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік. Округлення результатів обчислень здійснюється за таким правилом: округлюються цифри поступово справа наліво: якщо остання значуща цифра менше або дорівнює «4», вона відкидається; якщо більше або дорівнює «5», найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю;
  • 04 вказується чисельність громадян, яких планується працевлаштувати в поточному році у рахунок квоти.

Заповнена форма підписується керівником (відповідальною особою за подання інформації) підприємства. Зазначаються прізвище, ініціали та дата складання.

Крім того, для укомплектування існуючих вакансій роботодавці подають до відповідного органу Державної служби зайнятості та інформацію про попит на робочу силу (вакансії), у тому числі з урахуванням потреби для осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

Документи для набуття права на додаткові гарантії

Передбачені законодавством додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню можуть бути реалізовані лише на підставі відповідних документів, які підтверджують пільговий статус відповідної особи. Зокрема такі документи для підтвердження права на працевлаштування у межах відповідної квоти деяких категорій осіб, що перелічені у ст. 14 Закону № 5067, а також у п. 2.2. розділу ІІ Порядку № 271 конкретно визначені у п. 3.2. розділу ІІІ Порядку № 271:

► копія свідоцтва про народження дитини для:

— одного з батьків або особи, яка їх замінює і:

  • має на утриманні дітей віком до шести років (до досягнення дітьми (дитиною) шести років). Таке право може використати один із батьків дітей (дитини) віком до шести років;
  • виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років (до досягнення дитиною 14 років);

— осіб, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу (протягом трьох років з дня прийняття на роботу);

► копія пенсійного посвідчення, що містить запис про інвалідність, або у разі його відсутності один із таких документів: копія посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», наведеного в додатку 1 до Порядку обліку, зберігання, оформлення та видачі посвідчень особам, які одержують державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 16 листопада 2007 р. № 612, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 грудня 2007 р. за № 1349/14616; копія форми № 080/о «Медичний висновок про дитину-інваліда віком до 18 років», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 4 грудня 2001 р. № 482, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 січня 2002 р. за № 11/6299; копія форми первинної облікової документації № 157-1/о «Довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 30 липня 2012 р. № 577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 вересня 2012 р. за № 1504/21816 для:

— одного з батьків або особи, яка їх замінює і:

  • виховує без одного з подружжя дитину-інваліда (до досягнення дитиною-інвалідом 18 років);
  • утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності) (до досягнення батьками пенсійного віку відповідно до ст. 26 Закону № 1058);

► копія рішення місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування про встановлення опіки чи піклування над такою дитиною або рішення суду для:

― громадян, які належать до категорії особи, яка замінює одного із батьків;

► довідка про отримання (неотримання) допомоги за формою, наведеною у додатку 11 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2006 р. № 345, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 жовтня 2006 р. за № 1098/12972 для:

― одинокої матері (батька);

► копія витягу з електронної обліково-статистичної картки дитини за формою, затвердженою наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 18 листопада 2008 р. № 4580, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 грудня 2008 р. № 1200/15891 для:

― дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (до досягнення ними 18-річного віку);

► копія довідки про звільнення за формою, наведеною у додатку 9 до Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 червня 2012 р. № 847/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 червня 2012 р. за № 957/21269, для:

― осіб, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування, які після звільнення не перебували у трудових відносинах (до припинення трудових відносин з роботодавцем, який прийняв їх на роботу);

► копія диплома або іншого документа про освіту для:

― молоді віком до 35 років, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання) і яка вперше приймається на роботу (протягом трьох років з дня прийняття на роботу);

► копія військового квитка для:

― молоді віком до 35 років, яка звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення служби) і яка вперше приймається на роботу (протягом трьох років з дня укладення першого трудового договору після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби).

Нормативи працевлаштування інвалідів

Як зазначається у ч. 2 ст. 14 Закону № 5067, нормативи працевлаштування інвалідів встановлюються не у наведеному вище порядку, а відповідно до Закону № 875. Зокрема, згідно зі ст. 17 Закону № 875 підприємства за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

З врахуванням зазначеного прийняття на роботу інвалідів (не має значення, досягли вони пенсійного віку чи ні, головне — щоб були працездатними) здійснюється на створені для них робочі місця. Кількість таких місць згідно зі ст. 19 Закону № 875 має відповідати встановленому нормативу — 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а для штатної чисельності від 8 до 25 осіб — один працівник.

Підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до зазначеного нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів. При зазначених розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ст. 4 Закону № 875, пільги інвалідам надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від 16 листопада 2000 р. № 2109-III, «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» від 18 травня 2004 р. № 1727-IV, в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію «дитина-інвалід» (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату).

Також зауважимо, що ст. 17 Закону № 875 визначено право інвалідів на працю, яке не ставиться в залежність від установленої їм групи інвалідності. Але якщо за висновком Медико-соціальної експертної комісії (далі — МСЕК) запропонована інваліду робота протипоказана, то укладати трудовий договір роботодавець не має права (ч. 6 ст. 24 КЗпП). Крім того, роботодавцям забороняється встановлювати випробувальний строк інвалідам із довідкою МСЕК (ч. 3 ст. 26 КЗпП).

Для виконання своїх обов’язків щодо працевлаштування інвалідів та надання їм інших пільг підприємства відповідно до ст. 19 Закону № 875 мають зареєструватися у Фонді соціального захисту інвалідів та подавати до нього відповідні звіти у порядку, встановленому постановою Кабінету міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31 січня 2007 р. № 70 (далі — Постанова № 70). Зокрема підприємства мають подати не пізніше 1 березня після звітного періоду до відділення Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх реєстрації Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за звітний рік за формою, встановленою наказом Міністерства праці України від 10 лютого 2007 р. № 42.

Крім того, у згаданій вище Постанові № 70 встановлюється:

— Порядок зарахування кількості робочих місць для  працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць у господарських об’єднаннях, до складу яких входять підприємства громадських організацій  інвалідів;

— Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць  для працевлаштування інвалідів;

— Порядок використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,  що надійшли до державного бюджету;

— Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій  та фізичних осіб, що використовують найману працю.

Відповідно до зазначеного, якщо, наприклад, роботодавець не дотримується нормативу робочих місць для працевлаштування осіб із вадами здоров’я, або не надає до Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування цієї категорії працівників, то на посадову особу, яка має право приймати на роботу та звільняти працівника або фізичну особу, яка використовує найману працю, накладають штраф від 10 до 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, відповідно до ч. 2 ст. 1881 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Випробування при прийнятті на роботу

Крім додаткових гарантій у сприянні працевлаштуванню, майже всім вищезгаданим категоріям громадян, а також деяким іншим надаються і відповідні пільги з питань випробування при прийнятті на роботу. Зокрема відповідно до ст. 26 КЗпП випробування не встановлюється при прийнятті на роботу:

— осіб, які не досягли вісімнадцяти років;

— молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів;

— молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів;

— осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;

— інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;

— осіб, обраних на посаду;

— переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;

— осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи;

— вагітних жінок;

— одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

— осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;

— осіб на тимчасові та сезонні роботи;

— внутрішньо переміщених осіб.

Також випробування може не встановлюватися і в деяких інших передбачених законодавством випадках.

Володимир НАВРОЦЬКИЙ,

експерт з кадрового діловодства