№12 (24) 2012 / Оплата праці

Мінімальна заробітна плата: визначення та застосування

  • 243
    • 31
    • 144
      • 43
      • 46
      • 1
      • 23
      • 21
    • 45
      • 1
      • 1
      • 25
      • 14
    • 6
      • 2
      • 3
      • 0
      • 1
    • 3
    • 3
    • 4
    • 7

Будь-який трудовий договір між працівником та роботодавцем передбачає, що працівник виконує певну роботу, яка визначена цим договором, а роботодавець забезпечує йому умови праці, необхідні для виконання роботи, та виплачує заробітну плату, розмір якої визначається угодою сторін (ст. 21 Кодексу законів про працю України, далі — КЗпП). Однак така угода обмежується державою в частині нижньої межі оплати праці — адже чинне законодавство  не допускає (навіть за взаємною згодою  працівника та роботодавця) можливості встановлення оплати праці нижче мінімального розміру заробітної плати.  

Законодавче встановлення розміру мінімальної заробітної плати (далі — МЗП) є важливим дійовим методом державного регулювання заробітної плати, що  забезпечує її мінімально прийнятну величину та служить базою для  оплати праці найменш кваліфікованого працівника. Розмір встановленого державою МЗП залежить від рівня добробуту суспільства та здійснюваної соціальної політики.

Визначення терміну та державні гарантії

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 40 Бюджетного кодексу України розмір МЗП визначається законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Офіційне визначення терміну «мінімальна заробітна плата» в Україні законодавчо закріплене у ст. 95 КЗпП та ст. 3 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР (далі — Закон № 108). Згідно з вказаними  правовими нормами мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб.

Роботодавець не має права встановлювати працівнику заробітну плату у розмірі нижче мінімальної. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати лише у  разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника (ч. 2 ст. 21 Закону № 108).

Залежність від прожиткового мінімуму

В Україні мінімальний розмір оплати праці відіграє роль соціального стандарту, який явно занижений державою, проте обов’язковість якого забезпечується силою закону.

Найбільш оптимальним показником нижньої межі соціального стандарту населення вважається прожитковий мінімум,  яким відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 р. № 966-XIV є вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів і послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум встановлюється окремо для основних демографічних і соціальних груп населення. До таких відносяться:

  • діти віком до шести років;
  • діти віком від шести до вісімнадцяти років;
  • працездатні особи;
  • особи, які втратили працездатність.

Встановлюється також загальний показник прожиткового мінімуму по всім групам в цілому.

Утім, для визначення розміру МЗП має значення лише прожитковий мінімум для працездатних осіб — адже згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 108  МЗП встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму саме для працездатних осіб, що є цілком логічним, оскільки людина отримує заробітну плату лише виконуючи певну роботу, тобто вона працює і, відповідно, її мінімальні потреби відповідають потребам працездатних осіб. Отже, МЗП не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб на відповідний період, але може його перевищувати. При визначенні МЗП окрім факторів, що були вже зазначені для прожиткового мінімуму, додатково мають враховуватись потреби не лише самого працівника, а й членів його сім’ї, а також загальний рівень середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівень зайнятості (ч. 1 ст. 9 Закону № 108). Проте останнім часом, на жаль, в Україні рівень МЗП повністю відповідає прожитковому мінімуму для працездатних осіб, не перевищуючи його ні на гривню.   

Встановлюється розмір МЗП Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік (принаймні, не рідше) у  законі про Державний бюджет України з врахуванням пропозицій, напрацьованих шляхом переговорів представників професійних спілок, роботодавців, які об’єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, та переглядається залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 1 ст. 10 Закону № 108).

Розмір мінімальної заробітної плати не може бути зменшений у випадку зменшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зміни розміру МЗП іншими законами України та нормативно-правовими актами є чинними виключно після внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Розмір місячний та погодинний

Мінімальна заробітна плата в Україні розраховується на місячній або погодинній основі.

Місячна МЗП прив’язана до фіксованої кількості робочих годин і розраховується за роботу в нормальних умовах при виконанні встановленої норми праці. Нагадаємо, що відповідно до ст. 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

При відрядній оплаті праці згідно зі ст. 90 КЗпП розцінки визначаються виходячи з установлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норм виробітку (норм часу). Відрядна розцінка визначається шляхом ділення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на погодинну (денну) норму виробітку. Відрядна розцінка може бути визначена також шляхом множення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на встановлену норму часу в годинах або днях.

Якщо МЗП у місячному розмірі вже давно встановлюється в Україні, то мінімальну державну гарантію для працівників, які працюють за погодинною системою оплати праці, тобто МЗП у погодинному розмірі, було запроваджено в нашій державі лише у 2010 році

 (вперше її розмір визначено у ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 р. № 2154-VI). Правила щодо встановлення та використання такої МЗП  містяться у постанові Кабінету Міністрів України «Про визначення та застосування мінімальної заробітної плати в погодинному розмірі» від 5 травня 2010 р. № 330 (далі — Постанова № 330).

Так, згідно п. 1 Постанови № 330 МЗП в погодинному розмірі встановлюється одночасно з встановленням розміру МЗП на місяць відповідно до умов та порядку, передбачених статтями 9 і 10 Закону № 108.

МЗП в погодинному розмірі визначається виходячи з розміру МЗП за місяць та середньомісячної тривалості робочого часу за рік при 40-годинному робочому тижні.

У п. 2 Постанови № 330 визначено випадки, в яких застосовується МЗП у погодинному розмірі, а саме:

— на підприємствах незалежно від форми власності у разі встановлення в колективних договорах або за погодженням з профспілковими чи іншими органами, уповноваженими на представництво трудовим колективом, погодинної оплати праці із застосуванням відповідних нормованих завдань та обліку фактичного робочого часу;

— фізичними особами, які використовують найману працю з погодинною оплатою праці;

— в установах та організаціях, що фінансуються з бюджету, в разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про встановлення працівникам погодинної оплати праці (пропозиції щодо прийняття таких рішень вносить Міністерство соціальної політики України за ініціативою центральних та місцевих органів виконавчої влади після консультацій з відповідними галузевими профспілками).

На підприємствах для працівників, які працюють з місячними окладами, має дотримуватись як мінімальна державна гарантія мінімальна місячна заробітна плата, а для працівників з погодинною оплатою (годинними тарифними ставками) — мінімальна заробітна плата в погодинному розмірі.

Зверніть увагу, що для працівників, які отримують місячний оклад і працюють на умовах неповного робочого часу, має дотримуватися мінімальна заробітна плата у місячному розмірі — наприклад, якщо працівника прийнято на роботу відповідно до ст. 56 КЗпП на умовах неповного робочого часу на 0,5 ставки і він працює п’ять днів на тиждень по чотири години, то оплата здійснюється пропорційно відпрацьованому часу і має становити не менше половини МЗП у місячному розмірі на відповідний період.

А от для працівників із погодинною оплатою праці (годинними тарифними ставками) має дотримуватися погодинна МЗП — тобто, його заробіток не може бути меншим від суми, отриманої шляхом множення МЗП у погодинному розмірі на кількість відпрацьованих ним годин.   

Слід зазначити, що Постановою № 330 передбачено також гарантії працівникам з погодинною оплатою праці. Так, пп. 4 п. 1 Постанови № 330 визначено, що підвищення мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі не є підставою для збільшення нормованих завдань, установлених на годину праці, а згідно з п. 3 Постанови № 330 встановлення погодинної оплати праці не є підставою для скорочення нормальної тривалості робочого часу.

Індексація заробітної плати

У ст. 95 КЗпП зазначено, що заробітна плата підлягає індексації (тобто, підвищенню, яке дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг) у встановленому законодавством порядку. Ця процедура здійснюється відповідно до  Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 р. № 1282-ХІІ (далі — Закон № 1282) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.

Відповідно до ст. 2 Закону № 1282 об’єктом індексації є, зокрема, заробітна плата, отримувана в гривнях, що не має разового характеру.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних демографічних і соціальних груп населення — тобто, заробітна плата підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для індексації оплати праці, як й інших доходів населення, використовується індекс, що характеризує підвищення цін і тарифів на товари та послуги, які купуються не для виробничого споживання. Така індексація проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін, який використовується щомісячно, визначає Державна служба статистики України, що не пізніше 10 числа місяця, який настає за звітним,  публікується в офіційних періодичних виданнях.

МЗП у 2012 році

У ст. 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 р. № 4282-VI встановлені наступні розміри МЗП у місячному та погодинному розмірі.

МЗП у місячному та погодинному розмірі на 2012 рік

Строк дії

МЗП у місячному розмірі

МЗП у погодинному розмірі

01.01.2012 р. – 31.03.2012 р.

1 073 грн

6,43 грн

01.04.2012 р. – 30.06.2012 р.

1 094 грн

6,56 грн

01.07.2012 р. – 30.09.2012 р.

1 102 грн

6,61 грн

01.10.2012 р. – 30.11.2012 р.

1 118 грн

6,70 грн

01.12.2012 р. – 31.12.2012 р.

1 134 грн

6,80 грн

 

За статистичними даними заробітну плату у розмірі МЗП в Україні отримують близько 1,5 млн працюючих.

Обов’язкові утримання

Із нарахованої працівникові суми заробітної плати відповідно до чинного законодавства проводять такі утримання:

— 3,6 % від суми заробітної плати як єдиний соціальний внесок (далі — ЄСВ) згідно з ч. 7 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р. № 2464-VI (зверніть увагу, що для найманих працівників-інвалідів, які працюють на підприємствах УТОГ, УТОС,  ЄСВ встановлюється у розмірі 2,85 %);

— 15 % від суми заробітної плати як податок на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) згідно з п. 167.1. ст. 167 Податкового кодексу України (далі — ПК).

При цьому, відповідно до пп. 169.4.1. п. 169.4. ст. 164 ПК, працівник, заробітна плата якого та інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації й винагороди не перевищує суми,  що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 (на сьогодні — 1073 грн х 1, 4 = 1502,2) та округленого до найближчих 10 грн (тобто, наразі — 1500 грн), має право на податкову соціальну пільгу (далі — ПСП) — суму, яка виключається зі сплати податку, за умови надання роботодавцеві відповідної письмової заяви. У 2012 році ПСП становить 536,50 грн (1073/2) — 50 % місячного прожиткового мінімуму для працездатних осіб,  встановленого законом на 1 січня поточного року, який наразі збігається з розміром МЗП. Варто зазначити, що цей розмір пільги вказано із урахуванням обмежень, встановлених п. 1 Розділу XIX «Прикінцеві положення» ПК, де зазначається, що до 31 грудня 2014 року для цілей застосування пп. 169.1.1. п. 169.1. ст. 169 ПК податкова соціальна пільга буде надаватись в розмірі, що дорівнює 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного податкового року. А починаючи з 1 січня 2015 року розмір ПСП має становити вже 100 % — тобто, якщо МЗП, як і зараз, буде відповідати розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то ПДФО із заробітної плати працівника, який одержує її у законодавчо встановленому мінімальному розмірі, взагалі утримуватися не буде.

Приклад розрахунку утримань із МЗП за травень 2012 року

Нараховано: 1 094 (МЗП за травень 2012 року)

Утримуємо ЄСВ із суми МЗП:

1 094 х 0,036 = 39,38 грн.

Визначаємо базу для нарахування ПДФО:

1 094 – 39,38 = 1 054,62 грн.

Зменшуємо базу для нарахування ПДФО на суму ПСП:

1 054,62 – 536,50 = 518,12 грн.

Визначаємо суму ПДФО:

518,12 х 0,15 = 77,72 грн.

Підсумок: Працівник «на руки» отримає:

1 094 – 39,38 – 77,72 = 976,90 грн.

Утримання із суми МЗП становлять:

39,38 + 77,72 = 117,10 грн.

Наприкінці підкреслимо, що вищезгадана ПСП надається лише при дотриманні наступних умов:

  • місячна заробітна плата (та інші прирівняні до неї виплати) платника, який бажає скористатися пільгою, не повинен перевищувати розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня року, в якому пільга застосовується (як вже було зазначено, станом на 1 січня 2012 року прожитковий мінімум для працездатної особи встановлено в розмірі 1073 грн — саме ця сума і є базовою для розрахунку податкової соціальної пільги в 2012 році) помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень( у 2012 році – 1500грн);
  • платник податку звернувся до свого роботодавця із заявою про застосування ПСП (вона починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати лише з дня отримання роботодавцем такої заяви й роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування ПСП згідно з отриманими від платників податку заявами про її застосування, а також заявами про відмову від неї);
  • пільга надається за підсумками звітного місяця;
  • ПСП надається тільки за одним місцем роботи і лише відносно одного виду доходів платника — його заробітної плати (до інших видів доходів, наприклад, доходів самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, ПСП не застосовується).

Утім, законодавством передбачені й обмеження, коли платник, одержуючи заробітну плату лише за одним місцем роботи, все ж таки не зможе скористатися ПСП. У пп. 169.2.3. п. 169.2. ст. 169 ПК міститься вичерпний перелік осіб та вичерпний перелік їх доходів, відносно яких можуть застосовуватися такі обмеження. Мова йде про осіб, які, крім заробітної плати, протягом звітного місяця отримують із бюджету ряд інших виплат. Це доходи у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців. Якщо ж перераховані вище виплати надійшли з інших джерел, відмінних від бюджету, обмеження щодо застосування ПСП не застосовуються.

Людмила БАБЕНКО