№9 (9) 2011 / Соціальний захист

Обчислення страхового стажу для оплати листків непрацездатності (у запитаннях та відповідях)

  • 241
    • 30
    • 143
      • 43
      • 46
      • 1
      • 23
      • 20
    • 45
      • 1
      • 1
      • 25
      • 14
    • 6
      • 2
      • 3
      • 0
      • 1
    • 3
    • 3
    • 4
    • 7

З початку поточного року набула чинності нова редакція ст. 7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» вiд 18 сiчня 2001 р. № 2240-ІІІ (далі  — Закон № 2240) щодо обчислення страхового стажу працівника для оплати листків непрацездатності.  

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону № 2240 страховий стаж — це період (сума періодів), протягом якого особа пiдлягала загальнообов’язковому державному соцiальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатностi та витратами, зумовленими похованням, та  за  який  щомісяця  сплачено  нею та роботодавцем або нею страхові внески до Фонду соцiального страхування з тимчасової втрати працездатностi у порядку, встановленому законодавством. Наразі розглянемо найбільш поширені питання, пов’язані з розрахуванням цього стажу, щоб ви були впевнені у тому, що оплачуєте своїм працівникам лікарняні відповідно до чинного законодавства.

Зарахування до страхового стажу окремих періодів

Як зараховуються до страхового стажу при визначенні розміру оплати листків непрацездатності періоди роботи до і після 1 січня 2011 року? За якими даними роботи обчислюється страховий стаж?

Тривалість страхового стажу для визначення розміру оплати листка непрацездатності встановлюється на день настання тимчасової непрацездатності. Тому для обчислення розміру оплати листка непрацездатності, виданого після 1 січня 2011 року, слід визначити страховий стаж, набутий працівником до цієї дати. При цьому слід зважати на те, що нині законодавством не встановлено граничного терміну подання листка непрацездатності для оплати за місцем роботи. Наприклад, листок непрацездатності, виданий у 2010 році, може бути наданий для оплати в 2011 році.

Періоди роботи за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, які підсумовуються протягом трудової діяльності працівника, зараховуються до страхового стажу при визначенні розміру оплати листків непрацездатності як до 1 січня 2011 року, так і після цієї дати. Однак, правила зарахування цих періодів визначаються по-різному.

За період до 28 лютого 2001 р. (до набрання чинності Законом № 2240) загальний трудовий стаж особи обчислюється відповідно до Правил обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 1998 р. № 1658 (далі — Правила № 1658).

Згідно з п. 2 Правил № 1658 до загального трудового стажу зараховується час роботи на умовах трудового договору (контракту) або іншої роботи, протягом якої працівник підлягав обов’язковому соціальному страхуванню, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Тривалість загального трудового стажу, який зараховується до страхового стажу, встановлює роботодавець за основним місцем роботи згідно із записами у трудовій книжці, яка є основним документом про трудову діяльність працівника (п. 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58 (далі — Інструкція № 58) та п. 6 Правил № 1658). У разі відсутності трудової книжки або якщо в ній відсутній відповідний запис, підтвердженням загального трудового стажу можуть бути довідки, витяги з наказів, особові рахунки та відомості про видачу заробітної плати, інші документи, що містять дані про місце і час роботи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 р. № 807 було визначено недійсною постанову КМУ, якою затверджено Правила № 1658. Це пов’язано з виконанням вимог п. 2 Прикінцевих положень Закону № 2240 щодо необхідності приведення нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону.

Водночас, за ч. 3 ст. 7 Закону № 2240 до страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності цим Законом, тобто Правила № 1658 застосовуються і нині стосовно періодів до 28 лютого 2001 року.

Після набрання чинності Законом № 2240 і до 31 грудня 2010 р. включно, зарахування періодів роботи, до страхового стажу застрахованої особи було пов’язано зі сплатою страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — Фонд соцстрахування) у порядку та розмірах, установлених законодавством, крім деяких періодів, які зараховувалися до страхового стажу без сплати страхових внесків. До таких періодів належали періоди (сума періодів):

  • тимчасової втрати працездатності;
  • відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
  • відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
  • одержання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів.

Зарахування періодів роботи застрахованої особи до страхового стажу починаючи з 1 січня 2011 р. пов’язано з розміром сплаченого страхового внеску.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р. № 2464-VІ (далі — Закон № 2464) було внесено зміни до Закону № 2240, які набрали чинності з 1 січня 2011 р.. Згідно з внесеними змінами страховий стаж визначається як період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Мінімальний страховий внесок визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата.

Крім того, під час обчислення тривалості страхового стажу після 1 січня 2011 р. до періодів, за які сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску прирівнюються періоди, протягом яких застрахована особа отримує:

  • допомогу по тимчасовій непрацездатності;
  • допомогу по вагітності та пологах;
  • виплати за страхуванням на випадок безробіття (крім одноразової виплати для організації безробітним підприємницької діяльності);
  • щомісячні страхові виплати потерпілому від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання та допомогу по тимчасовій непрацездатності такій особі;
  • пенсію по інвалідності (періоди отримання пенсій усіх інших видів не враховуються).

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша, ніж мінімальний страховий внесок, до страхового стажу зараховується лише період, визначений за формулою, наведеною в ч. 3 ст. 7 Закону № 2240 (пропорційно сумі сплачених страхових внесків):

ТП = Св : В,

де ТП — тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу і визначається в місяцях;

Св — сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, сплаченого за відповідний місяць;

В — мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.

Така ситуація може виникнути, якщо застрахованій особі нараховано заробітну плату в розмірі, меншому ніж мінімальна заробітна плата, або відпрацьовано неповний місяць, зокрема, особа працює з відрядною оплатою праці або на умовах неповного робочого часу, прийнята на роботу не з першого дня місяця або звільнена не останнім днем місяця, частину місяця перебувала у відпустці без збереження заробітної плати.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону № 2240 страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — Державний реєстр), а до впровадження такої системи — у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Для тих працівників, у яких страховий стаж станом на 1 січня 2011 р. дорівнює або перевищує вісім років, а також тих, що згідно з чинним законодавством мають право на оплату листків непрацездатності в розмірі 100 % середньої заробітної плати незалежно від тривалості страхового стажу (що підтверджується відповідними документами), питання щодо обчислення страхового стажу не виникає. Для інших категорій працівників страховий стаж для оплати листків непрацездатності, набутий після 1 січня 2011 р. має обчислюватись лише на підставі даних, що містяться в системі персоніфіковано обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру.

Чи зараховуються до страхового стажу при визначені розміру оплати листків непрацездатності періоди тимчасової непрацездатності працівника до і після 1 січня 2011 року?

Згідно з п. 2 Правил № 1658 до загального трудового стажу для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності зараховується час роботи на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності або іншої роботи, протягом якої працівник підлягав обов’язковому соціальному страхуванню, незалежно від характеру й тривалості перерв. Отже, періоди тимчасової непрацездатності зараховувалися до загального трудового стажу працівника до 28 лютого 2001 р. (тобто до дня набрання чинності Законом № 2240).

За ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 7 Закону № 2240 (в редакції ст. 7, чинній до 1 січня 2011 р.) періоди тимчасової непрацездатності працівника зараховуються до страхового стажу, якщо непрацездатність настала в період роботи, включаючи день звільнення. Тому період тимчасової непрацездатності, що настала в період роботи і тривала після звільнення працівника до відновлення його працездатності чи встановлення йому за рішенням медико-соціальною експертною комісією (далі — МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), зараховується до страхового стажу. Підставою для зарахування цього періоду може бути листок непрацездатності, виданий в установленому порядку, або його копія, засвідчена підписом керівника та печаткою за основним місцем роботи, де настала непрацездатність.

Після 1 січня 2011 р. до страхового стажу при визначені розміру оплати листків непрацездатності враховуються періоди отримання виплат за окремими видами соціального страхування, зокрема, допомоги по тимчасовій непрацездатності, які прирівнюються до періодів, за які сплачено страхові внески, виходячи з розміру мінімального страхового внеску, на підставі даних персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб.

Отже, періоди тимчасової непрацездатності, яка настала в період роботи застрахованої особи, зараховуються до страхового стажу при оплаті листків непрацездатності як до 1 січня 2011 р., так і після цієї дати.

Чи зараховується до страхового стажу, для визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності працівника, період отримання ним допомоги по безробіттю?

До страхового стажу застрахованої особи для визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності зараховують загальний трудовий стаж особи, який застосовувався до 28 лютого 2001 р. при оплаті листків непрацездатності. Згідно з п. 4 Правил № 1658 період одержання допомоги по безробіттю та період перепідготовки та навчання новим професіям зараховувався до загального трудового стажу працівника і до страхового стажу.

З 28 лютого 2001 р. до 31 грудня 2010 р. до страхового стажу зараховуються періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 2240. До таких періодів належать, зокрема, періоди одержання допомоги по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності) та матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, тривалість виплати якої зараховується до загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю. Підставою для зарахування цих періодів є записи в трудовій книжці працівника.

Відповідно до пп. «е» п. 2.18. Інструкції № 58 записи про періоди одержання допомоги по безробіттю вносяться до трудових книжок безробітних органом державної служби зайнятості окремим рядком з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів.

Після 1 січня 2011 р., так само як період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності, період отримання допомоги по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності) прирівнюється до періоду, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

А тому місяці, в яких особа отримувала допомогу по безробіттю, зараховуються до страхового стажу як повні місяці на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру.

Таким чином, періоди отримання допомоги по безробіттю зараховуються до страхового стажу при оплаті листків непрацездатності як до, так і після 1 січня 2011 року.

Інформація з Державного реєстру 

Де можна отримати дані, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб, і коли?

Ведення обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) Законом № 2464 покладено на Пенсійний фонд України (далі — ПФУ).

Відповідно до ст. 16 Закону № 2464 Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб.

Інформація з Державного реєстру надається на запит платників єдиного внеску та (або) застрахованих осіб у порядку та за формою, встановленими ПФУ за погодженням з фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 17 Закону № 2464).

У пп. 3.3. Положення про Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 8 жовтня 2010 р. № 22-1 (далі — Положення № 22-1) зазначено, що індивідуальні відомості про застраховану особу Державного реєстру надаються страхувальникам та (або) застрахованій особі на паперових носіях за формою згідно з додатком до цього Положення (форма ОК-7-з). А в п. 9 ч. 1 ст. 14 Закону № 2464 сказано, що ПФУ та його територіальні органи зобов’язані надавати безоплатно на вимогу застрахованих осіб інформацію, що міститься на їх персональних облікових картках у Державному реєстрі.

Статтею 20 Закону № 2464 передбачено, що персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються подаються до ПФУ роботодавцями. Відомості про страховий стаж та заробітну плату (дохід), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, використовуються для обчислення та призначення страхових виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Враховуючи, що дані до реєстру застрахованих осіб (зокрема, персоніфіковані відомості про заробітну плату застрахованих осіб, на яку нараховано страхові внески і з якої вони сплачені, та інші відомості) вносяться на підставі звітів про нарахування єдиного внеску (п. 2.5. Положення № 22-1) та подаються підприємствами до ПФУ не пізніше 20-го числа місяця, що настає за базовим звітним календарним місяцем. Такі дані вносяться до реєстру застрахованих осіб лише після 20-го числа. Тому отримувати дані з реєстру застрахованих осіб можна буде після цих дат.

Ірина ЄРЕМЕНКО

(Закінчення — у наступному номері)