Як правило, під час складання штатного розпису  на підприємстві роботодавець, поряд з іншим, стикається з невеликою, на перший погляд, проблемою правильного (здебільшого необхідного) розмежування за категоріями певних посад у межах однієї професії. Такі дії залежать передусім від чисельності штату на підприємстві та тарифікації робіт за оплатними категоріями. Одну з таких дій виконують похідні слова до базових професійних назв робіт.

Не є секретом, що основною, якщо не єдиною, причиною виникнення будь-яких спорів, у тому числі й трудових, є гроші. Адже саме за грошима в більшості випадків йде працівник до суду, коли подає позов проти роботодавця. Звідси й обставини, які найчастіше оскаржують чи намагаються оскаржити працівники в суді — це підстави та порядок їх звільнення, адже саме тут можна спробувати «заробити» додаткових і, на жаль, часто незаконних «легких» грошей. Тут зіграє свою роль і така притаманна нам, українцям, риса, як відсутність великого бажання працювати.

У разі зміни особи,  відповідальної за  ведення кадрового діловодства, необхідно складати акт приймання–передачі кадрових справ. Саме це є процедурою, з якої повинна починатися і закінчуватися праця кадровика на будь-якому підприємстві. 

Хоча процедура приймання-передачі кадрових справ  не відображена в нормативно-правових актах, немає затвердженої форми акта приймання-передачі справ, однак на практиці склалися певні правила її проведення.

З початку поточного року набула чинності нова редакція ст. 7 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» вiд 18 сiчня 2001 р. № 2240-ІІІ (далі  — Закон № 2240) щодо обчислення страхового стажу працівника для оплати листків непрацездатності.