№15 (195) 2019 /

«Мовний» Закон набув чинності: що варто знати

16 липня 2019 року набув чинності Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 р. № 2704-VIII (далі — Закон No 2704), який визначає українську мову як єдину державну мову в Україні та покладає на державу обов’язок забезпечувати всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

Щоправда, окремі положення Закону № 2704 набиратимуть чинності поступово, у порядку, визначеному в його розділі IX «Прикінцеві та перехідні положення» — деякі норми набудуть чинності через шість місяців, деякі — через рік, два, два з половиною, три роки, деякі — лише через п’ять років, а є й така, що запрацює тільки з 1 січня 2030 року. Однак більшість положень Закону No 2704 вже є чинними.Так, згідно зі ст. 1 Закону No 2704, яка визначає статус української мови як єдиної державної мови в Україні (тож надалі ми використовуватимемо, як і в Законі No 2704, терміни «українська» і «державна» як синоніми), українська мова як єдина державна мова виконує функції мови міжетнічного спілкування, є гарантією захисту прав людини для кожного українського громадянина незалежно від його етнічного походження, а також є фактором єдності і національної безпеки України.

Статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов’язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя (водночас, дія Закону № 2704 не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів).

Відповідно до ст. 6 Закону № 2704 кожен громадянин України зобов’язаний володіти державною мовою. Тож Уряд має затвердити Державну програму сприяння опануванню державної мови, оскільки держава бере на себе зобов’язання організовувати безкоштовні курси української мови для дорослих та забезпечувати можливість вільно опанувати державну мову громадянам України, які не мали такої змоги.

Особа, яка має намір набути громадянство України, зобов’язана засвідчити відповідний рівень володіння державною мовою (ст. 7 Закону № 2704). З 16 липня 2021 року (оскільки набуття чинності відповідними положеннями Закону № 2704 трохи відстрочено — на два роки після набрання чинності Законом № 2704 в цілому) вимоги до рівня володіння державною мовою, необхідного для набуття громадянства України, визначатиме Національна комісія зі стандартів державної мови. З цієї дати складання іспиту на рівень володіння державною мовою, необхідний для набуття громадянства України, здійснюватиметься в порядку, встановленому Урядом. Утім, така практика є поширеною у більшості європейських країн, тому запровадження відповідної норми не має нікого шокувати чи «образити».

У ст. 9 Закону No 2704 наведено перелік осіб, які зобов’язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків. Звісно, він занадто великий, аби наводити його повністю (за бажання з ним можна ознайомитися у тексті Закону № 2704, оскільки він вже є у вільному доступі практично у всіх базах законодавства), але у нього увійшли не лише такі «звичні» щодо необхідності знання української мови категорії як вищі посадові особи держави, народні депутати, державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, прокурори та судді і т. ін., а й, зокрема:

  • службовці Національного банку України;
  • особи офіцерського складу, які проходять військову службу за контрактом;
  • особи начальницького (середнього і вищого), а також рядового, сержантського і старшинського складу Національної поліції, інших правоохоронних та розвідувальних органів, інших органів, яким присвоюються спеціальні звання;
  • адвокати і нотаріуси;
  • керівники закладів освіти всіх форм власності;
  • педагогічні та науково-педагогічні працівники (крім іноземців чи осіб без громадянства, які запрошені до закладів освіти та/або наукових установ і працюють на тимчасовій основі як наукові, педагогічні, науковопедагогічні працівники або викладачі іноземної мови);
  • медичні працівники державних і комунальних закладів охорони здоров’я;
  • усі, не зазначені вище, посадові та службові особи підприємств, установ і організацій державної та комунальної форм власності (крім осіб, які не є громадянами України).

З 16 липня 2021 року рівень володіння державною мовою деякими категоріями осіб (зокрема, держслужбовцями, прокурорами, суддями, керівниками закладів освіти) засвідчуватиме державний сертифікат про рівень володіння державною мовою, який видаватиме Національна комісія зі стандартів державної мови. Щоправда, якщо такі особи станом на 16 липня 2021 року вже обійматимуть вищенаведені посади, то отримувати зазначений сертифікат їм буде не потрібно.

Натомість адвокати, нотаріуси, педагоги, медики зможуть засвідчувати рівень володіння державною мовою документом про повну загальну середню освіту (за умови, що такий документ підтверджуватиме вивчення особою української мови як навчального предмета (дисципліни)), а якщо вони такого документа не матимуть, то також зазначеним вище державним сертифікатом про рівень володіння державною мовою, який видаватиме Національна комісія зі стандартів державної мови.

З питань, які можуть зацікавити працівників відділу кадрів, корисною може бути ст. 20 Закону No 2704, яка визначає порядок застосування української мови (як державної) у сфері трудових відносин. Так, ніхто не може бути примушений використовувати під час перебування на роботі та виконання обов’язків за трудовим договором іншу мову, ніж державна, крім випадків:

  • обслуговування споживачів та інших клієнтів, які є іноземцями чи особами без громадянства;
  • створення юридичних, технічних, інформаційно-рекламних текстів та інших повідомлень і документів (у т. ч. усних), адресатами яких є іноземці чи особи без громадянства, юридичні особи, органи і посадові особи іноземних держав і міжнародних організацій.

Трудові договори в Україні укладаються державною мовою, що не перешкоджає використовувати сторонам трудового договору його переклад. Тобто наразі (оскільки зазначена норма вже набула чинності) ваше підприємство (роботодавець) зобов’язане неодмінно мати серед кадрової документації наказ про прийняття працівника на роботу саме на українській мові (бо саме цей документ є підтвердженням укладення трудового договору), а також безпосередньо сам трудовий договір (контракт) також на українській мові (це у разі, якщо він взагалі укладався письмово). Звісно, за потреби, ви можете використовувати і його переклад на будь-яку мову (якщо керівник підприємства чи новоприйнятий працівник не володіє на належному рівні українською мовою), але це вже залежить від ваших потреб, а от примірник вказаних документів українською має бути в роботодавця за будь-яких обставин.

Також у Законі № 2704 визначено і порядок застосування української мови як державної в інших публічних сферах. Звісно, з усіма положеннями вам краще ознайомитися безпосередньо у тексті Закону № 2704, але деякі окремі нововведення (у різних сферах) ми пропонуємо вам розглянути прямо зараз, зокрема:

  • у сфері освіти: з 1 січня 2030 року мовою зовнішнього незалежного оцінювання за результатами здобуття повної середньої освіти та вступних випробувань є державна мова, крім зовнішнього незалежного оцінювання з іноземних мов (ст. 21 Закону № 2704);
  • у сфері науки: з 16 липня 2020 року наукові видання публікуються державною, англійською та/або іншими офіційними мовами Європейського Союзу (далі — ЄС). У разі публікації англійською та/або іншими офіційними мовами ЄС опубліковані матеріали мають супроводжуватися анотацією та переліком ключових слів державною мовою. Державною або англійською мовою відтоді мають виконуватися дисертації осіб, які здобувають ступінь доктора філософії, доктора мистецтва, доктора наук, або наукові доповіді у разі захисту наукових досягнень, опублікованих у вигляді монографії або сукупності статей у вітчизняних та/або міжнародних рецензованих фахових виданнях, а також автореферати та відгуки опонентів. Такі самі вимоги встановлені й до публічного захисту зазначених робіт (ст. 22 Закону № 2704);
  • у сфері культури: з 16 липня 2021 року українською мовою необхідно проводити культурно-мистецькі, розважальні та видовищні заходи. Застосування інших мов під час таких заходів дозволяється, якщо це виправдано художнім, творчим задумом організатора заходу. Публічне виконання та/або публічний показ театральної вистави іншою мовою, ніж державна, в державному чи комунальному театрі супроводжуються перекладом українською мовою за допомогою субтитрів, звукового перекладу чи в інший спосіб. Мовою музейної справи та мистецьких виставок буде українська мова. Українська буде також мовою поширення та демонстрування фільмів в Україні. Фільми, вироблені українськими кінематографістами, розповсюджуватимуться та демонструватимуться в Україні з мовною частиною звукового ряду, виконаною державною мовою, у т. ч. шляхом дублювання або озвучення. Національні фільми можуть демонструватися кримськотатарською мовою, іншими мовами корінних народів. Українську визначено також мовою туристичного та екскурсійного обслуговування із застереженням, що туристичне чи екскурсійне обслуговування іноземців та осіб без громадянства може здійснюватися іншою мовою (ст. 23 Закону № 2704);
  •  у сфері друкованих засобів масової інформації: використання української мови як обов’язкової для друкованих засобів масової інформації (далі — ЗМІ) загальнодержавної і регіональної сфер розповсюдження стане обов’язковим з 16 лютого 2022 року, а для друкованих ЗМІ місцевої сфери розповсюдження — з 16 липня 2024 року. Друковані ЗМІ буде дозволено видавати іншими, ніж державна, мовами за умови, що одночасно з відповідним тиражем видання іноземною мовою видаватиметься тираж видання державною мовою. Усі мовні версії будуть повинні видаватися під однаковою назвою, відповідати одна одній за змістом, обсягом та способом друку, а їх випуски — мати однакову нумерацію порядкових номерів і видаватися в один день. Розповсюдження за передплатою друкованих ЗМІ, виданих мовами, іншими ніж державна, допускатиметься за умови забезпечення їх засновниками (співзасновниками) можливості передплати в Україні такого самого видання державною мовою (ст. 25 Закону № 2704);
  • у сфері користувацьких інтерфейсів комп’ютерних програм та веб-сайтів: з 16 липня 2022 року набуде чинності норма про те, що інтернет-представництва (у т. ч. веб-сайти, веб-сторінки в соціальних мережах) органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій державної та комунальної форм власності, ЗМІ, зареєстрованих в Україні, а також суб’єктів господарювання, що реалізують товари і послуги в Україні та зареєстровані в Україні, виконуватимуться українською мовою. Поряд з версією інтернет-представництв, виконаних українською мовою, можуть існувати версії іншими мовами. Версія українською мовою повинна мати не менше за обсягом та змістом інформації, ніж іншомовні версії, та завантажуватись за замовчуванням для користувачів в Україні (ст. 26 Закону No 2704);
  • у сфері охорони здоров’я: вже через рік, тобто з 16 липня 2020 року, заклади охорони здоров’я складатимуть документи, які стосуються стану здоров’я пацієнтів, лише українською мовою. А норма про те, що мовою у сфері охорони здоров’я, медичної допомоги та медичного обслуговування є державна мова, працює вже зараз. Щоправда, із застереженням, що на прохання особи, яка звертається за наданням медичної допомоги чи послуг з медичного обслуговування, її персональне обслуговування може здійснюватися також іншою мовою, прийнятною для сторін (ст. 33 Закону No 2704);
  • у сфері транспорту: також з 16 липня 2020 року запрацює положення про те, що назви аеропортів, портів, станцій, зупинок, власні назви транспортних засобів мають подаватися українською мовою за правилами українського правопису. Зазначені назви можуть передаватися за допомогою літер латинської абетки відповідно до звучання державною мовою. У назвах аеропортів можуть застосовуватися спеціальні ідентифікатори (коди), що складаються з літер латинської абетки і присвоюються аеропортам міжнародними організаціями (ст. 36 Закону No 2704);
  • у сфері діловодства, документообігу, листування і звітності громадських об’єднань, політичних партій та інших юридичних осіб: через рік, з 16 липня 2020 року, українська мова стане обов’язковою і в діяльності політичних партій та інших юридичних осіб. Зокрема, лише українська буде мовою листування громадських об’єднань, політичних партій та інших юридичних осіб, зареєстрованих в Україні, з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної і комунальної форм власності в Україні, а зареєстровані в Україні громадські об’єднання, політичні партії та інші юридичні особи ухвалюватимуть статутні документи та рішення, надсилатимуть статистичну інформацію, податкову та іншу звітність до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування тільки державною мовою.

Законом № 2704 передбачено і запровадження посади Уповноваженого із захисту державної мови, якого призначатиме на посаду та звільнятиме з неї Уряд. А через шість місяців з дня призначення Уповноваженого із захисту державної мови запрацюють положення про розгляд ним скарг, здійснення державного контролю за застосуванням державної мови, а також про порядок накладення штрафів на суб’єктів господарювання за порушення закону щодо застосування державної мови у сфері обслуговування споживачів. У розділі IX «Прикінцеві та перехідні положення» Закону No 2704 передбачено й адміністративну відповідальність за порушення закону щодо функціонування і застосування української мови як державної — шляхом внесення відповідних норм до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП). Так, порушення вимог Закону № 2704 під час засідань, заходів, зустрічей і робочого спілкування, в актах, діловодстві та документообігу в органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим і органах місцевого самоврядування, на державних і комунальних підприємствах, в установах та організаціях, інших суб’єктах господарювання державної і комунальної форм власності, у судочинстві та діловодстві у судах України, в органах правопорядку, розвідувальних органах, державних органах спеціального призначення з правоохоронними функціями, на державному кордоні України, у процесі виборів та референдумів, у міжнародних договорах України — тягнутимуть за собою накладення штрафу від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі — НМДГ), що наразі становить від 3 400 до 6 800 грн, або попередження, якщо порушення вчинене вперше. Порушення вимог Закону № 2704 у сфері освіти, науки, культури, книговидання, у користувацьких інтерфейсах комп’ютерних програм та веб-сайтів, у сфері інформації для загального ознайомлення, публічних заходів, технічної і проектної документації, реклами, охорони здоров’я, спорту, телекомунікацій та поштового зв’язку, транспорту — тягнутимуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот НМДГ (тобто від 3 400 до 5 100 грн), або попередження, якщо порушення вчинене вперше.

Порушення вимог Закону № 2704 щодо застосування державної мови друкованими ЗМІ обійдуться ще дорожче — штраф від чотирьохсот до п’ятисот НМДГ (від 6 800 до 8 500 грн) або попередження, якщо порушення вчинене вперше.

Інші, ніж вищезазначені, порушення Закону № 2704 щодо порядку застосування державної мови тягнутимуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот НМДГ (від 3 400 до 5 100 грн) або попередження, якщо порушення вчинене вперше.

За повторне протягом року вчинення порушення з числа зазначених вище, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, передбачено ще суворіші штрафи — від п’ятисот до семисот НМДГ (від 8 500 до 11 900 грн) і, звісно, без жодної можливості застосування замість них попередження.

Щоправда, введення адміністративної відповідальності за порушення закону щодо функціонування і застосування української мови як державної відстрочено на три роки (відповідні доповнення до КУпАП набудуть чинності з 16 липня 2022 року), тож у всіх громадян України, які наразі з певних причин не володіють вільно українською мовою, ще є час, аби опанувати її на належному рівні.

Редакція газети «Консультант Кадровика»