Призначення учаснику бойових дій пенсії за віком на підставі п. 4 частини першої ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі – Закон № 1058), не є належною та достатньою підставою для звільнення його з військової служби за призовом під час мобілізації та дії воєнного стану.
На це вказав Верховний Суд у постанові від 23.01.2025 р. у справі № 420/30545/23.
Історія справи
Учасник бойових дій (55 років) звернувся до суду із позовом до військової частини, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії уповноважених осіб в/ч щодо усної відмови 27.10.2023 р. атестаційною комісією військової частини під час розгляду рапорту про звільнення з військової служби;
- зобов`язати уповноважених осіб в/ч звільнити позивача з військової служби на підставі ст. 115 Закону № 1058 у зв`язку з призначенням дострокової пенсії за віком як особі, якій надано статус учасника бойових дій;
- стягнути з відповідача моральну шкоду внаслідок прийняття протиправного рішення щодо незвільнення зі служби у розмірі 50 000 грн за кожен місяць, починаючи з дня висловлення усної відмови у звільненні до дня ухвалення остаточного рішення у цій справі.
Позивач зазначив, що у зв`язку з досягненням пенсійного віку та достроковим виходом на пенсію, що передбачено ст. 115 Закону № 1058, для осіб, що мають статус учасника бойових дій – 55 років та за наявності страхового стажу 25 років, задля реалізації свого права виходу на пенсію, ним 23.10.2023 р. було подано рапорт до в/ч про звільнення його з військової служби на підставі зазначеної норми. 27.10.2023 р. атестаційною комісією йому було відмовлено.
Зміст рішень судів
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 р., залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2024 р., відмовлено у задоволенні позову.
Суди вказали, що позивач проходить військову службу за призовом по мобілізації під час дії воєнного стану, з огляду на що дія положень ч. 10 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII (далі – Закон № 2232) щодо звільнення з військової служби до досягнення встановленого граничного віку перебування на військовій службі не поширюється на позивача.
Призначення позивачу пенсії за віком на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058, згідно з приписами Закону № 2232, не є належною та достатньою підставою для звільнення позивача з військової служби за призовом по мобілізації під час дії воєнного стану.
Представник позивача звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Вказав на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах положень ст. 115 Закону № 1058 у взаємозв`язку з положенням статей 22 та 26 Закону № 2232.
Звертає увагу, що позивач, окрім статусу учасника бойових дій, отримав нагороду ветеран війни від 07.07.2023 р. , і ним як військовослужбовцем Збройних сил України повною мірою було виконано конституційний обов`язок із захисту Вітчизни.
Зміни до ст. 115 Закону № 1058, якими було внесені зміни щодо переліку осіб, які мають право на призначення дострокової пенсії і включено категорію «особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6» були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення окремих категорій осіб із числа учасників антитерористичної операції» від 18.10.2016 р. № 1683-VII.
Водночас зміни до п. 7 ч. 1 ст. 22 Закону № 2232 були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання військового обов`язку та проходження військової служби» від 17.10.2019 р. № 205-IX. Отже, на переконання скаржника, права, гарантовані законом, що був прийнятий раніше, порушуються прийняттям змін до Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», що суперечить як положенням частини третьої ст. 22 Конституції, так і рішенням Конституційного Суду України.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд вказав, що правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що приписи законодавства чітко передбачають вичерпний перелік підстав для звільнення з військової служби військовослужбовців за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану, а саме, зокрема, у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу – 60 років.
Позивач був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на час виникнення спірних правовідносин йому виповнилося 55 років, тобто він не досяг встановленого граничного віку перебування на військовій службі (60 років).
Поряд з цим із жовтня 2023 р. позивачу ГУПФ в Донецькій області призначено дострокову пенсію за віком на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058.
Військовослужбовці, які набули права на пенсію за вислугу років, а також ті, що є ветеранами війни або учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і до досягнення встановленого граничного віку їх перебування на військовій службі залишилося 5 і менше років, на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами "в" п. 1 частин 5 і 6 ст. 26 Закону № 2232.
Згідно із пп. «в» п. 1 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах у мирний час за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі.
Підпунктом «в» п. 1 ч. 6 ст. 26 Закону № 2232 визначено, що військовослужбовці, які проходять кадрову військову службу, звільняються з військової служби на підставах у мирний час за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі.
Як зазначив Верховний Суд, приписи встановлюють підстави для звільнення з військової служби лише у мирний час та лише для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також військовослужбовців, які проходять кадрову військову службу, які (приписи та підстави), виходячи із встановлених обставин справи та характеру спірних правовідносин, не можуть застосовуватися до позивача під час дії правового режиму воєнного стану, та як військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що дія положень частини 10 ст. 26 Закону № 2232 щодо звільнення з військової служби до досягнення встановленого граничного віку перебування на військовій службі не поширюється на позивача, а призначення йому пенсії за віком на підставі п. 4 частини першої ст. 115 Закону № 1058, згідно з приписами Закону № 2232, не є належною та достатньою підставою для звільнення позивача з військової служби за призовом під час мобілізації та дії воєнного стану. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення цього адміністративного позову.
Колегія суддів Верховного Суду також відхиляє посилання представника позивача на звуження змісту прав позивача як військовослужбовця, оскільки зміни в законодавстві, на які посилається скаржник, мали місце до вступу позивача на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Наведені вище положення спеціального законодавства є чинними і неконституційними у встановлений законодавством порядок не визнавалися.
«З огляду на те, що предметом розгляду даної справи є відмова військової частини у звільненні позивача з військової служби через дострокове призначення останньому пенсії за віком, то судами попередніх інстанцій правильно було відхилено посилання позивача на наявність в нього низки захворювань, які пов`язані з проходженням військової служби», — зазначив Верховний Суд.
Отже, судді Верховного Суду вирішили залишити касаційну скаргу військовослужбовця без задоволення.