№23 (203) 2019 / Складні питання для профі

Нове у військовому обліку: що важливо знати кадровику

23.04.2021 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов’язку та ведення військового обліку» від 30.03.2021 р. № 1357-IX, який встиг наробити багато галасу. Так, цей Закон вніс зміни до 43 законодавчих актів, але не всі вони стосуються працівників відділу кадрів. Проте оскільки багато хто з них веде такий облік, у статті розглянемо ті законодавчі зміни, які важливо знати саме кадровику.


Що нового стосовно військового обліку внесено
до трудового законодавства?

Передусім, Законом № 1357 внесено зміни до ч. 2 ст. 24 КЗпП, яку доповнено словами «відповідний військово-обліковий документ». Тобто відтепер встановлено, що під час укладення трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та відповідний військово-обліковий документ. До внесення згаданих змін ця законодавча норма містила такі слова: «…та інші документи». 

Своєю чергою п. 37 Порядку № 921 встановлює обов’язок державних органів, підприємств, установ та організацій перевіряти у громадян під час прийняття на роботу (навчання) наявність військово-облікових документів. Тобто вимога щодо перевірки під час укладення трудового договору військово-облікових документів не нова, але відтепер вона закріплена на законодавчому рівні та стала обов’язковою.

Нагадаємо, що відповідно до абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону № 2232 та п. 16 Порядку № 921 військово-обліковими документами є: 

  • для призовників — посвідчення про приписку до призовної дільниці;
  • для військовозобов’язаних — військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов’язаного. 

Отже, починаючи з 23.04.2021 р., громадянин під час укладення трудового договору зобов’язаний подати разом з іншими документами військовий квиток (або тимчасове посвідчення військовозобов’язаного) або посвідчення про приписку до призовної дільниці. А як діяти в разі укладення трудового договору із жінкою? Чи необхідно вимагати від неї подання військово-облікового документа, адже більшість жінок їх не має? 

На сьогодні багато жінок, які проходили військову службу, мають спеціальність (професію), споріднену з військово-обліковими спеціальностями, та за станом здоров’я й віком придатні до військової служби, є військовозобов’язаними та повинні мати військово-облікові документи. Наразі ч. 2 ст. 24 КЗпП не містить відповіді на це запитання. Мабуть, слід чекати роз’яснення цього питання в інших нормативних документах. 

Іншими змінами, внесеними до КЗпП, установлюються гарантії для працівників, які проходять або проходили такий вид військової служби, як військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Так, п. 9 ч. 2 ст. 42 КЗпП доповнено словами «військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період». Тож переважне право на залишення на роботі в разі вивільнення працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці поширюється на категорію осіб, які проходили військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, протягом двох років із дня звільнення їх зі служби.

Змінами, внесеними до ст. 196 КЗпП, для осіб, які звільнені з військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, встановлюються додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню. Стаття 196 КЗпП — це відсилочна (бланкетна) норма, яка направляє нас до Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI, п. 4 ч. 1 ст. 14 якого передбачено, що до категорій громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належить молодь, яка звільнилася з військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу. Це важливо для роботодавців, оскільки на сьогодні звітність щодо квотних категорій подається щомісячно в об’єднаному звіті з єдиного соціального внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб. 

Порядком надання роботодавцями державній службі зайнятості інформації про зайнятість та працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 16.05.2013 р. № 271, встановлено, що належність громадян до квотної категорії та дія квоти протягом відповідного періоду підтверджується документами: зокрема, копією військового квитка — для молоді віком до 35 років, яка звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення служби) і яка вперше приймається на роботу (протягом трьох років із дня укладення першого трудового договору після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби). 

На жаль, зміни до цього документа щодо військової служби осіб із числа резервістів в особливий період на час підписання газети до друку не були внесені. Але можна передбачити, що до квотної категорії, яка матиме додаткові гарантії у працевлаштуванні, належатиме й молодь віком до 35 років протягом трьох років із дня укладення першого трудового договору, яка звільнилася з військової служби осіб із числа резервістів в особливий період і протягом шести місяців уперше приймається на роботу. 

Відповідно до ст. 197 КЗпП працездатній молоді — громадянам України віком від 15 до 28 років, зокрема, після звільнення з військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період надається перше робоче місце на строк не менше двох років. 

Що стосується призову власника — фізичної особи на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, то змінами, внесеними до ч. 3 ст. 47 КЗпП, передбачено, що власник — фізична особа повинен виконати свої обов’язки, визначені ст. 47 КЗпП, протягом місяця після звільнення з військової служби без застосування санкцій і штрафів. 

Кадровикам також необхідно звернути увагу на те, що Законом № 1357 внесено зміну до п. 5 ч. 7 ст. 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР.

Згідно з нею за бажанням працівника щорічна відпустка повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на підприємстві надається особам, звільненим після проходження військової служби за призовом особам із числа резервістів в особливий період, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання.

 

Який вид військової служби запроваджується?

Частину 6 ст. 2 Закону № 2232, яка визначає види військової служби, доповнено абз. 9, який встановлює новий вид військової служби — військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період

Запровадження нового виду військової служби є логічним. До прийняття цього виду військової служби громадяни України проходили службу у військовому резерві. 

Порядок проходження цієї служби регулюється Положенням про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженим Указом Президента України від 29.10.2012 р. № 618/2012, яке визначає порядок добору, умови прийняття громадян України на службу у військовому резерві ЗСУ та проходження ними служби у військовому резерві. Але порядок виклику резервістів для виконання обов’язків у військовому резерві, на думку автора, був недостатньо врегульований.

Законом № 1357 ст. 2 Закону № 2232 доповнено ч. 10, відповідно до якої на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період призиваються громадяни, які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві та/або зараховані до військового оперативного резерву. 

Щодо першої категорії громадян, які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві, то у кадровиків не має виникати питань. Це працівники, які мають контракт про проходження служби у військовому резерві. 

Що стосується другої категорії, то тут поки що є питання, які потребують роз’яснень.

До військового оперативного резерву зараховувались військовослужбовці, звільнені з військової служби, які мають хороші професійні навички та придатні за станом здоров’я до військової служби. Автор вважає, що не всі військовозобов’язані знають, що вони зараховані до військового оперативного резерву. У військово-облікових документах немає відмітки про те, що військовозобов’язаний зарахований до військового оперативного резерву. Тож, на думку автора, це питання буде нормативно врегульовано найближчим часом. Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1357 КМУ дається шість місяців для ухвалення нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього закону. 

Зауважимо, що працівники, відповідальні за ведення військового обліку, під час проведення звірок із територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки повинні будуть уточнити, хто з військовозобов’язаних включений до оперативного військового резерву.

Статті 33−35, 37−38 Закону № 2232, які регулюють військовий облік громадян України, викладені в новій редакції. Так, змінами, внесеними до ст. 33 Закону № 2232, разом з обліком призовників і військовозобов’язаних окремо започаткована нова категорія обліку — облік резервістів. На час підписання газети до друку Порядком № 921 не визначено процедури ведення військового обліку резервістів. Не передбачено також порядку заповнення розділу «Відомості про військовий облік працівника» особової картки форми № П-2. Очевидно, слід очікувати змін до нормативних документів щодо ведення військового обліку.

Законом № 1357 було доповнено ст. 391 Закону № 2232, яка регулює порядок призову на військову службу осіб із числа резервістів в особливий період і встановлює для них гарантії на час проходження військової служби. 

Для оперативного доукомплектування ЗСУ та інших військових формувань в особливий період Верховним Головнокомандувачем ЗСУ за поданням Головнокомандувача ЗСУ може бути прийнято рішення про призов громадян України, зарахованих до військового оперативного резерву, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Призов громадян України на військову службу із числа резервістів в особливий період та їх оповіщення здійснюються командирами військових частин — стосовно громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом та/або зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву, керівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки — стосовно громадян України, які після їх звільнення з військової служби зараховані до військового оперативного резерву.

 

Які гарантії передбачені для резервістів?

Відповідно до п. 10 ст. 391 Закону № 2232 громадяни України, призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, користуються гарантіями, передбаченими ч. 3 ст. 119 КЗпП, а також ч. 1 ст. 3 і ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 р. № 2145-VIII, ч. 2 ст. 44, ч. 1 ст. 54 і ч. 3 ст. 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту» від 06.06.2019 р. № 2745-VIII, ч. 2 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р. № 1556-VII.

Це означає, що за працівниками, призваними на військову службу із числа резервістів в особливий період, зберігається місце роботи, посада та середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності та у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову.

За здобувачами освіти зберігається місце навчання, за педагогічними, науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу, зберігається попередній середній заробіток. Збереження місця навчання та стипендії гарантується також здобувачам фахової передвищої та вищої освіти. 

Крім цього, п. 12 ст. 39¹ Закону № 2232 встановлено, що громадянам України, призваним на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, які на день призову на збірні пункти не працюють, на весь строк виконання ними обов’язків служби в особливий період, враховуючи час проїзду до військової частини та назад, виплачується грошове забезпечення в розмірі мінімальної заробітної плати коштом, передбаченим державним бюджетом на утримання Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.

 

Що таке Єдиний реєстр військовозобов’язаних?

Змінами, внесеними до Закону № 1951, встановлено, що Єдиний реєстр буде вестися не лише на військовозобов’язаних, а й на призовників і резервістів. Органами ведення Реєстру визначені районні (об’єднані районні), міські (районні в місті, об’єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління СБУ та регіональні органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки України. 

Змінами, внесеними до ст. 14 Закону № 1951, передбачено, що органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді інформацію про персональні дані призовників, військовозобов’язаних та резервістів від органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, у сфері міграції, у сфері податкової політики, у сфері охорони державного кордону, у сфері освіти та науки, охорони здоров’я, від Пенсійного фонду, офісу Генерального прокурора, Державної судової адміністрації, Національної поліції України.

Це означає, що Єдиний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів буде вестися не шляхом використання інформації, яка надходить від роботодавців.

 

Яка відтепер передбачена відповідальність
за порушення правил військового обліку?

Змінами, внесеними Законом № 1357 до КУпАП, значно підвищена відповідальність як керівників підприємств, так і військовозобов’язаних, призовників і резервістів, за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону. 

Територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки надані права розглядати справи про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсування військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст. 210, 210¹, 211 КУпАП (крім правопорушень, учинених військовозобов’язаними чи резервістами, які перебувають у запасі СБУ або Служби зовнішньої розвідки України)).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення й накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Це означає, що притягати до адміністративної відповідальності будуть не в судовому порядку.

Працівникам, які відповідають за ведення військового обліку, необхідно звернути увагу на те, що Законом № 1357 не лише значно підвищено розміри штрафів, а й скасовано низку правових норм, які передбачали відповідальність за конкретні правопорушення у військовій сфері. 

А саме змінами, внесеними Законом № 1357, з КУпАП виключені ст. 211¹, 211², 211³, 211⁴, 211⁵, 211⁶ КУпАП, які встановлювали відповідальність за неявку на виклик у військовий комісаріат, неподання у військові комісаріати списків юнаків, які підлягають приписці до призовних дільниць, прийняття на роботу військовозобов’язаних і призовників, які не перебувають на військовому обліку, незабезпечення сповіщення військовозобов’язаних і призовників про їх виклик у військові комісаріати, перешкоду їх своєчасній явці на збірні пункти чи призовні дільниці, несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку військовозобов’язаних і призовників. 

Отже, з КУпАП виключено статті, які передбачали відповідальність за конкретні правопорушення, які міг допустити роботодавець. Відповідальність за такі порушення відтепер передбачена ст. 210¹ КУпАП. Це, безумовно, значно розширило права представників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Тож якщо під час проведення перевірки були виявлені порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, наприклад, військовозобов’язаного не було оповіщено про його виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, настає відповідальність за ст. 210¹ КУпАП

Громадяни нестимуть відповідальність у розмірі від 1700 до 3400 грн, а посадові особи — в розмірі від 3400 до 5100 грн, а в разі вчинення такого порушення повторно розмір штрафу для громадян становитиме від 3400 до 5100 грн, а для посадових осіб — від 5100 до 8500 грн.

Згідно зі змінами, внесеними до ст. 210 КУпАП, за порушення призовниками, військовозобов’язаними, резервістами правил військового обліку, наставатиме адміністративна відповідальність у вигляді штрафу в розмірі від 510 до 850 грн, а в разі повторного порушення або в разі вчинення такого порушення в особливий період (а наразі особливий період триває) розмір штрафу зросте до 850–1700 грн.

Посилено також кримінальну відповідальність: відповідні зміни внесено до Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р. № 2341-III.

Тож ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років. Ухилення резервіста від військового обліку після попередження, зробленого військовим комісаром, карається штрафом у розмірі від 5100 до 8500 грн або виправними роботами на строк до року. Особливо необхідно звернути увагу не те, що ухилення від навчальних (спеціальних) зборів карається штрафом у розмірі від 8500 до 11 900 грн або виправними роботами на строк до двох років.

 

На що звернути увагу?

  1. Новий вид військової служби — військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
  2. Визначений порядок призову на цей вид військової служби.
  3. З’ясовані пільги та гарантії працівникам, які проходитимуть цей вид військової служби. 
  4. Передбачене реформування місцевих органів військового управління шляхом створення на базі військових комісаріатів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. 
  5. Установлена нова категорія військового обліку — військовий облік резервістів.
  6. Упорядковані питання належного функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів. 

 

Але зауважимо, що всі ці питання ще потребують уточнення в нормативних документах.


Список нормативно-правових актів і скорочень, використаних у статті

  • Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. № 322-VIII, далі — КЗпП
  • Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-Х, далі — КУпАП
  • Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII, далі — Закон № 2232
  • Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов’язку та ведення військового обліку» від 30.03.2021 р. № 1357-IX, далі — Закон № 1357
  • Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів» від 16.03.2017 р. № 1951-VIII, далі — Закон № 1951
  • Постанова КМУ «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних» від 07.12.2016 р. № 921, далі — Порядок № 921
  • Збройні Сили України, далі — ЗСУ
  • Служба безпеки України, далі — СБУ