№19 (31) 2012 / До нас їде ревізор!

Нові правила перевірок інспекторів праці

  • 269
    • 36
    • 146
      • 40
      • 51
      • 1
      • 25
      • 24
    • 53
      • 1
      • 3
      • 27
      • 15
    • 9
      • 5
      • 3
      • 0
      • 1
    • 5
    • 3
    • 10
    • 7

Про існування державного контролю за дотриманням законодавства про працю знає будь-який роботодавець, а тим більше — кожен працівник відділу кадрів, адже державні інспектори праці скоріш за все вже неодноразово були на вашому підприємстві з метою проведення перевірки або неодмінно завітають до нього найближчим часом. Так, як днями зазначив перший заступник Голови Державної інспекції України з питань праці (далі — Держпраці України) Валерій Яцкін під час наради з начальниками територіальних органів Держпраці України, за вісім місяців 2012 року державними інспекторами праці проведено на 19 789 підприємствах, установах та організаціях 22 937 перевірок додержання законодавства про працю, за результатами яких складено та передано до суду 15 269 протоколів про адміністративні правопорушення, а за невиконання законних вимог посадових осіб Держпраці України щодо усунення виявлених порушень законодавства про працю державними інспекторами праці винесено 2 116 постанов. Окрім того, 1 910 матеріалів перевірок передано до правоохоронних органів для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. Отже, якщо ви бажаєте уникнути сумної участі порушників й не допустити накладення штрафів чи, тим більше, порушення кримінальної справи, до перевірок державних інспекторів праці необхідно підготуватися заздалегідь, особливо враховуючи нещодавні зміни у порядку проведення таких перевірок та повноваженнях інспекторів.

Указом Президента України № 386/2011 ще півтора роки тому (6 квітня 2011 р.) було затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці (далі — Положення № 386), яка стала правонаступником прав та обов’язків Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю. Цим Положенням № 386 Держпраці надано, зокрема, право безперешкодно здійснювати перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, а також перевірки робочих місць працівників, розташованих поза цими приміщеннями, з метою нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, ознайомлюватися під час проведення перевірок з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців необхідні для виконання повноважень Держпраці України копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та законодавством про зайнятість,  видавати в установленому порядку роботодавцям обов’язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення i накладати адміністративні стягнення, вносити роботодавцям пропозиції про накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю, зайнятість населення, передавати матеріали про порушення до правоохоронних органів.

Утім, у згаданому вище Положенні № 386 містяться лише загальні риси перевірок Держпраці, детально ж правила їх проведення викладено у Конвенціях Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, та № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 р. № 877-V (далі — Закон № 877), Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)» від 17 листопада 2010 року № 1059 (далі — Постанова № 1059). Але найбільшу увагу наразі слід буде приділити новому Наказу Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів» від 2 липня 2012 р. № 390 — адже саме він прийшов на заміну Наказу Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження нормативно-правових актів щодо виконання функцій посадовими особами Держнаглядпраці та його територіальних органів» від 21 березня 2003 р. № 72.

Види перевірок і строки їх проведення

Як вказано у п. 2 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженому вищезгаданим Наказом Мінсоцполітики від 2 липня 2012 р. № 390 (далі — Порядок № 390), проводити перевірки вправі посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов’язків мають повноваження державного інспектора з питань праці. Перевірки можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб’єкта господарювання чи його відокремлених підрозділів або ж в приміщенні органу державного нагляду (контролю). 

За своїми видами перевірки державних інспекторів праці поділяються на планові та позапланові. 

Планові перевірки проводяться державними інспекторами праці з періодичністю, яка визначається відповідно до критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб’єктами господарювання в частині додержання вимог законодавства про працю. Згідно з вищезазначеною Постановою № 1059 такими критеріями є чисельність працівників, стан оплати праці, додержання вимог законодавства в разі звільнення працівників за ініціативою адміністрації суб’єкта господарювання та порушення вимог законодавства про працю. Залежно саме від цих критеріїв суб’єкти господарювання (незалежно від форми власності) належать до одного з трьох ступенів ризику — високого, середнього та незначного. Наприклад, якщо чисельність працівників складає до 49-ти осіб включно, підприємство належить до суб’єкта господарювання з незначним ступенем ризику, від 50 до 200 осіб — до середнього, а якщо більше — до високого.   

Періодичність проведення планових перевірок, пов’язаних з державним наглядом (контролем) у сфері додержання вимог законодавства про працю, складає:

— для підприємств з незначним ступенем ризику — не частіше ніж один раз на три роки;

— для підприємств із середнім ступенем ризику — не частіше ніж один раз на два роки;

— для підприємств з високим ступенем ризику — не частіше ніж один раз на рік.

Про проведення планової перевірки державний інспектор праці повинен письмово повідомити суб’єкта господарювання (вказуючи дату початку і закінчення перевірки) не менш ніж за 10 днів до дня її початку (ч. 4 ст. 5 Закону № 877).

Таке повідомлення має бути або надіслано рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю), або вручено особисто керівнику чи уповноваженій особі суб’єкта господарювання під підпис — у супротивному випадку, якщо повідомлення про здійснення планової перевірки не буде вчасно отримано, суб’єкт господарювання має право не допускати державного інспектора праці до проведення планової перевірки.

Позапланові перевірки суб’єкта господарювання проводяться незалежно від кількості раніше проведених перевірок, але лише за наявності підстав, визначених Законом № 877 — тобто, за письмовою заявою суб’єкта господарювання про здійснення такої перевірки за його бажанням; у разі неподання без поважних причин суб’єктом господарювання у встановлений термін документів обов’язкової звітності чи виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених ним у таких документах; з метою перевірки виконання суб’єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); за зверненням фізичних чи юридичних осіб про порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства (згідно з п. 3 Порядку № 390 позапланова перевірка за таких обставин здійснюється тільки за наявності згоди Держпраці на її проведення); у випадку настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов’язано з діяльністю суб’єкта господарювання. Проведення позапланової перевірки з інших підстав забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Під час проведення позапланової перевірки з’ясовують лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов’язковим зазначенням їх у направленні на проведення перевірки.

Зверніть увагу, що, на відміну від планових, позапланові перевірки здійснюються без попереднього повідомлення про них суб’єкта господарювання — його достатньо лише ознайомити з підставою проведення позапланової перевірки безпосередньо перед її проведенням та надати йому копію відповідного направлення.   

Щодо строків проведення, то планова перевірка не може тривати понад 15 робочих днів, а позапланова — 10 робочих днів (для суб’єктів малого підприємництва — 5 чи 2 робочих днів відповідно), якщо тільки інше не передбачено законом. Продовження строку як планової, так і позапланової перевірки не допускається.

Документи та повноваження перевіряючих

Перед тим, як інспектор праці почне проводити перевірку на вашому підприємстві, він має пред’явити службове посвідчення та відповідне направлення — адже згідно з п. 4 Порядку № 390 лише за наявності таких документів інспектор має право на здійснення такої перевірки.

Планові та позапланові перевірки проводяться в робочий час суб’єкта господарювання, установлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У п. 5 Порядку № 390 передбачено, що державному інспектору праці на час проведення перевірки має бути надано обладнане належним чином робоче місце, право користування телефонним зв’язком, розмножувальною технікою та іншими послугами технічного характеру, необхідними для реалізації повноважень під час перевірки, оформлення матеріалів перевірки, а також, у разі необхідності одержання пояснень, можливість спілкування з працівниками.

Водночас, посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов’язані зберігати комерційну таємницю суб’єкта господарювання — інформація, доступ до якої обмежено законом, одержана посадовою особою органу державного нагляду (контролю) під час державного нагляду (контролю), може використовуватися винятково в порядку, установленому законом (ч. 14 ст. 4 Закону № 877).

Також слід звернути увагу, що можливість участі представників Держпраці України в процедурі поновлення порушених трудових прав та інтересів працівників чинним законодавством не передбачена — відповідно до ст. 221 Кодексу законів про працю України до органів, які розглядають трудові спори, належать комісії по трудових спорах (хоча цей орган, через свою неактуальність та неефективність у сучасних умовах, на практиці залишився у радянському минулому) та районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди.

Заборонено: виступати державним інспекторам праці посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів (п. 3 Порядку № 390).

Етапи та об’єкти перевірки

Відповідно до п. 6 Порядку № 390 перевірка, що проводиться державним інспектором праці, складається з наступних етапів:

  • робота з документами, наданими суб’єктом господарювання на вимогу інспектора праці;
  • оформлення документів за результатами перевірки;
  • ознайомлення суб’єкта господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки;
  • проведення за результатами перевірки роз’яснювальної роботи з питань застосування норм законодавства про працю та/або загальнообов’язкове державне соціальне страхування (за згодою посадових осіб).

Наразі повний перелік питань, які цікавитимуть державних інспекторів праці в ході проведення перевірки, міститься у новій формі Акта перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, який затверджено все тим же Наказом Мінсоцполітики від 2 липня 2012 р. № 390.

Детально його проаналізувавши, можна дійти висновку, що державні інспектори праці виявлятимуть бажання ознайомитися із статутом підприємства, якщо його керівником буде не сам власник — то з трудовим контрактом керівника та наказом про його призначення, колективним договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку, штатним розписом, трудовими книжками працівників, наказами щодо прийняття на роботу та звільнення працівників, надання їм відпусток, особовими картками та особовими справами співробітників, документами, що засвідчують своєчасність виплати заробітної плати, проведення її індексації, а також документами, що засвідчуватимуть дотримання додаткових гарантій та пільг щодо окремих категорій працівників — вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох чи шести років, одиноких матерів за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда, неповнолітніх тощо.

Проте як свідчить практика, в першу чергу державні інспектори праці, як правило, цікавляться двома моментами — наявністю на підприємстві колективного договору та виконанням зафіксованих у ньому положень, а також веденням трудових книжок працівників. Але одразу зверніть увагу: згідно зі ст. 17 КЗпП на новоствореному підприємстві, в установі, організації колективний договір укладається за ініціативою однієї із сторін у тримісячний строк після реєстрації підприємства, установи, організації, якщо законодавством передбачено реєстрацію, або після рішення про заснування підприємства, установи, організації, якщо не передбачено їх реєстрацію. Отже, оскільки сторонами колективного договору є роботодавець і трудовий колектив підприємства, а сам колективний договір може бути укладено за ініціативою будь-якої сторони, то за відсутності такої ініціативи з боку трудового колективу підприємства роботодавця не можна притягнути до відповідальності за відсутність колективного договору — адже жоден нормативний акт не покладає на нього обов’язок ініціювати укладення цього договору. Роботодавців чи інших посадових осіб підприємства можна притягнути до відповідальності тільки в разі їх ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору (якщо такі переговори були ініційовані) за ст. 411 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП), порушення чи невиконання зобов’язань щодо колективного договору за ст. 422 КУпАП чи ненадання ними інформації, необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів згідно зі ст. 433 КУпАП. 

Щодо трудових книжок, то інспектори праці зосереджують свою увагу на тому, чи ведуться вони на підприємстві відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58 (далі — Інструкція № 58). Типовими порушеннями при цьому є недотримання п. 2.12 Інструкції № 58, відповідно до якого після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей, а також п. 2.5 Інструкції № 58, за яким з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення та звільнення, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працівника під підпис в особовій картці (типова форма № П-2, затверджена спільним наказом Державного комітету статистики України та Міністерства оборони України від 25 грудня 2009 р. № 495/656), в якій має повторюватися запис із трудової книжки (вкладиша). До речі, особові картки за формою № П-2 мають бути заведені на всіх працівників, що також перевіряється інспекторами.

Крім цього, інспектори праці досить часто перевіряють своєчасність видачі трудових книжок працівникам під час їх звільнення — як ви пам’ятаєте, роботодавець зобов’язаний видати працівникові належно оформлену (у т. ч. з внесеним до неї записом про звільнення) трудову книжку саме в день його звільнення (ст. 47 КЗпП і п. 4.1 Інструкції № 58). 

Документальне оформлення

За результатом проведеної перевірки держаний інспектор праці складатиме акт, вірніше — заповнюватиме його вищезгадану форму, затверджену Наказом Мінсоцполітики від 2 липня 2012 р. № 390, де фіксуватиме усі виявлені порушення, а також витребовуватиме необхідні документи, що підтверджують ці порушення, і пояснення від роботодавця (чи відповідальної за певні дії посадової особи). Акт має бути оформлений останнім днем проведення перевірки, а якщо суб’єкт господарювання не згоден з фактами, викладеними в акті перевірки, до них додаються заперечення, які повинні бути підтверджені документально.

Потім інспектор праці складатиме припис щодо усунення виявлених порушень (його форма також затверджена Наказом Мінсоцполітики від 2 липня 2012 р. № 390), який підлягатиме обов’язковому виконанню суб’єктом господарювання з письмовим повідомленням про вжиті ним в установлений термін заходи.  У приписі вказуються порушення відповідно до висновків акту, а в його резолютивній частині окремо встановлюється термін усунення кожного із порушень із зазначенням строку письмового повідомлення щодо їх усунення (у випадку, коли термін усунення порушень перевищує один календарний місяць, встановлюються вимоги подання щомісячного письмового повідомлення на визначену дату до повного усунення зазначеного порушення).

По одному примірнику акту та припису надається керівникові підприємства або уповноваженій ним особі, а у разі неможливості особистого вручення (наприклад, у разі відмови від їх одержання) примірники акту та припису надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення (про це робиться відмітка із зазначенням причини).

Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб’єкта господарювання, але за невиконання викладених у ньому законних вимог державного інспектора праці щодо усунення виявлених порушень законодавства про працю, у ст. 1886 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність.

Контроль за виконанням припису з боку державних інспекторів праці є обов’язковим і після закінчення терміну, встановленого у приписі для усунення виявлених порушень, у інспекторів виникає право на проведення на підприємстві повторної контрольної перевірки виконання припису. У разі ж виявлення порушень, які не були усунуті, в обов’язковому порядку виноситься повторний припис.

Після перевірки виконання припису державний інспектор праці аналізує виявлені правопорушення з обов’язковим наступним реагуванням — направляє матеріали до правоохоронних органів, складає протоколи про адміністративні правопорушення (форма такого протоколу знову ж таки затверджена Наказом Мінсоцполітики від 2 липня 2012 р. № 390), виносить постанови про накладення штрафу тощо.

Наприкінці нагадаємо, що у КУпАП та Кримінальним кодексом України (далі — КК) передбачено такі підстави для притягнення посадових осіб підприємств до відповідальності:

— порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці (ст. 41 КУпАП);

— ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору, угоди, якщо буде виявлено, що роботодавець ухиляється від переговорів (ст. 411 КУпАП);

— порушення чи невиконання зобов’язань щодо колективного договору (ст. 422 КУпАП);

— ненадання інформації, необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів (ст. 433 КУпАП);

— невиконання законних вимог інспекторів щодо усунення порушень законодавства про працю або створення перешкод для їх діяльності (ст. 1886 КУпАП);

— грубе порушення законодавства про працю (ст. 172 КК);

— грубе порушення угоди про працю (ст. 173 КК);

— безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат (ст. 175 КК).

Звісно, дотриматися всіх вимог чинного законодавства про працю дуже важко, проте бажано виконати хоча б основні з них, що, з одного боку, надасть змогу дотримати законні права працівників, а з іншого — уникнути накладення штрафів на роботодавців. Зверніть увагу, що притягнути до відповідальності можна лише за грубі порушення трудового законодавства, а щодо незначних, то державні інспектори праці лише роз’яснять вам необхідність їх дотримання та вимагатимуть їх усунення протягом певного строку, встановленого у приписі. Тому все ж таки намагайтеся не порушувати права працівників і ретельно слідкувати за веденням кадрової документації, заощаджуючи таким чином час, здоров’я та кошти.

Анжеліка ДОМБРУГОВА