№8 (8) 2011 / Кадрове діловодство

Працевлаштування інвалідів: відповідальність та звітність роботодавця

  • 266
    • 35
    • 151
      • 48
      • 50
      • 1
      • 25
      • 23
    • 51
      • 1
      • 2
      • 26
      • 15
    • 8
      • 4
      • 3
      • 0
      • 1
    • 4
    • 3
    • 7
    • 7

Правові принципи працевлаштування інвалідів закріплені у низці законодавчих актів, які зобов’язують роботодавця створити спеціальні робочі місця для інвалідів і сприяти їх працевлаштуванню з урахуванням обмежених фізичних можливостей.

Право інвалідів на працю закріплено, зокрема, у Конституції та законах України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 р. № 875-XII (далі — Закон № 875) і «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. № 2694-ХІІ, окремі положення яких спрямовані на створення для інвалідів реальних можливостей продуктивно працювати і передбачають конкретні механізми їх реалізації.

Норматив робочих місць

Згідно зі ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі й громадських організацій інвалідів, а також фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб — у кількості одного робочого місця.

Інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, потреби в соціальній допомозі та захисті.

У ст. 18 Закону № 875 прямо встановлено обов’язок роботодавців не лише створювати для працевлаштування інвалідів робочі місця, а й забезпечувати такі умови праці, які відповідали б вимогам їх індивідуальних програм реабілітації, та надавати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством. Водночас, зараз роботодавець не зобов’язаний провадити спеціальну атестацію робочого місця інваліда. Нагадаємо, що раніше атестація робочих місць провадилася відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів» від 3 травня 1995 року № 314, але її було скасовано постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31 січня 2007 року № 70 (далі — Постанова КМУ № 70), тому тепер атестація робочих місць провадиться на загальних засадах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 1 серпня 1992 року № 442.

Підприємства самостійно здійснюють розрахунок кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону № 875, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Звісно, проводячи такі розрахунки, кількість робочих місць слід округлювати до цілого значення, що підтверджує і Міністерство праці та соціальної політики України у своєму Листі від 13 квітня 2006 р. № 616/19/71-06.

Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством відповідної кількості інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Шукати ж інвалідів на вакантні місця кадрові служби підприємств можуть або власними силами, або звертатися із заявками до районних центрів зайнятості.

Реєстрація підприємств

Згідно з Порядком реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженим Постановою КМУ № 70, суб’єкти господарювання, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, повинні зареєструватися у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів (далі — відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців.

Для реєстрації роботодавці подають або надсилають поштою до відділення Фонду відповідну заяву за формою, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 14 березня 2007 р. № 98, та копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи-підприємця, а бюджетні організації — ще й копію довідки про включення їх до реєстру неприбуткових установ, виданої органом державної податкової служби. Оригінали документів пред’являються під час подання заяви, а у разі надсилання заяви поштою копії документів засвідчуються нотаріально.

Датою реєстрації роботодавця у відділенні Фонду вважається дата подання ним документів, а у разі надсилання їх поштою — дата на поштовому штемпелі. Відділення Фонду протягом 10 робочих днів після реєстрації документів надсилає роботодавцеві рекомендованим листом повідомлення про його реєстрацію.

Додаткові гарантії для працівників-інвалідів

Слід пам’ятати, що відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону № 875, не можна відмовляти в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільняти за ініціативою адміністрації, переводити інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи (далі — МСЕК) стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я інвалідів.

Також необхідно звернути увагу на наявність додаткових гарантій захисту трудових прав працівників-інвалідів, зокрема:

  • при прийнятті на роботу інвалідів, які направлені відповідно до рекомендації МСЕК, випробувальний строк не встановлюється (ст. 26 КЗпП);
  • строковий трудовий договір підлягає достроковому розірванню на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором (ст. 39 КЗпП);
  • робота інвалідів у нічний час, а також залучення інвалідів до надурочних робіт допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (статті 55, 63, 172 КЗпП);
  • інвалідам І і ІІ груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам ІІІ групи — 26 календарних днів (ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР, далі — Закон про відпустки);
  • працівник-інвалід має право одержати у перший рік роботи на підприємстві щорічну відпустку повної тривалості у зручний для нього час до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи (ст. 10 Закону про відпустки);
  • за бажанням, інваліди І і ІІ груп можуть узяти додаткову відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 60 календарних днів, а інваліди ІІІ групи — до 30 календарних днів (ст. 25 Закону про відпустки);
  • роботодавець зобов’язаний на прохання працівника-інваліда або за вимогами його індивідуальної програми реабілітації, встановити йому неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці (ст. 172 КЗпП).

Подання звітів

Згідно з Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим Постановою КМУ № 70, роботодавці, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб щорічно, до 1 березня наступного за звітним року, повинні подавати до відділень Фонду за місцем їх реєстрації звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 р. № 42. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою — дата на поштовому штемпелі.

Окрім цього, роботодавці зобов’язані подавати до центрів зайнятості за місцем реєстрації інформацію про наявність у них вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів як звіт про наявність вакансій, форма якого затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 р. № 420.

Проведення перевірок

Відділення Фонду перевіряють підприємства, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, щодо дотримання роботодавцями вимог статей 19 і 20 Закону № 875. Предметом проведення перевірок є:

  • реєстрація роботодавців у відділеннях Фонду;
  • подання роботодавцем до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів;
  • виконання роботодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів;
  • оплата роботодавцями суми адміністративно-господарських санкцій та пені.

За наказом керівника відділу Фонду можуть проводитися планові та позапланові, виїзні та невиїзні перевірки.

Планові виїзні перевірки проводяться не частіше одного разу на календарний рік, а про їх проведення Фонд письмово повідомляє підприємства не пізніше ніж за 10 днів до початку. Невиїзні перевірки проводяться на підставі звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів.

Позапланова виїзна перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за рішенням суду, у разі звернення фізичних та юридичних осіб про порушення роботодавцем вимог законодавства, у разі неподання ним звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів або подання такого звіту з помилками, що призвели до несплати суми адміністративно-господарських санкцій або сплати їх у неповному обсязі.

Строк проведення планової перевірки для юридичних осіб-роботодавців не перевищує 15 робочих днів, а суб’єктів малого підприємництва — п’яти робочих днів.

Строк проведення позапланової перевірки для юридичних осіб-роботодавців не перевищує 10 робочих днів, а суб’єктів малого підприємництва — двох робочих днів. Подальше продовження строку проведення планової та позапланової перевірки не допускається.

Роботодавець, згідно з п. 8 Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженому Постановою КМУ № 70, зобов’язаний надавати перевіряючому для ознайомлення і перевірки такі документи:

  • повідомлення про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду;
  • статут або установчий документ;
  • штатний розпис;
  • особові картки та трудові книжки працівників;
  • звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів;
  • копії документів, що підтверджують інвалідність працівників;
  • накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, розірвання трудового договору;
  • трудові договори (контракти), цивільно-правові договори та інші документи первинного та бухгалтерського обліку;
  • табель обліку використання робочого часу та розрахунок заробітної плати;
  • відомості нарахування заробітної плати;
  • розрахунково-платіжні, розрахункові та платіжні відомості;
  • табель виходу на роботу;
  • платіжні доручення;
  • товарні накладні, податкові накладні на придбання товарів (робіт, послуг), акти прийняття-передачі, що підтверджують цільове використання коштів;
  • бухгалтерські документи, які підтверджують взяття на баланс обладнання, придбаного за рахунок суми адміністративно-господарських санкцій та пені;
  • договори, що підтверджують розміщення на підприємстві громадської організації інвалідів, яке входить до складу господарського об’єднання, замовлення на придбання товарів (робіт, послуг);
  • розрахунок витрат, що підтверджує виготовлення товарів (виконання робіт, надання послуг) підприємством громадської організації інвалідів.

У разі виявлення фактів невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів уповноважена посадова особа, яка проводила перевірку, складає протокол про адміністративне порушення, форма і порядок заповнення якого затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 14 березня 2007 р. № 99.

Після проведення планової та позапланової перевірки уповноважена посадова особа відділення Фонду складає акт у двох примірниках. Перший екземпляр акту залишається у відділенні Фонду, другий — передається роботодавцю, в якого проводилася перевірка.

У примірнику акта, що залишається у відділенні Фонду, робиться позначка про дату вручення акта роботодавцю та проставляється підпис особи, яка його отримала.

У разі, якщо роботодавець не згоден з висновками, викладеними в акті, він підписує акт із зауваженнями, а у випадку відмови роботодавця від підписання акта в ньому робиться відповідна позначка.

Штрафні санкції

Згідно зі ст. 20 Закону № 875 підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону № 875, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду наступні адміністративно-господарські санкції:

  • для підприємств з нормативом робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік  — за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, сума в розмірі середньої річної заробітної плати;
  • для підприємств, на яких працює від 8 до 15 осіб — за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, сума в розмірі половини середньої річної заробітної плати.

Але це положення не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення. Порядок сплати пені затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223. Сплату адміністративно-господарських санкцій та пені проводять роботодавці відповідно до закону за рахунок прибутку самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць.

 

Юрій КОСТЕНКО