№24 (204) 2019 / Складні питання для профі

Приймаємо на роботу переселенця

Протистояння на сході України торкнулася багатьох громадян, вплинувши на всі сфери життя. Сьогодні у кадровій практиці нерідко трапляються випадки, коли підприємство бере на роботу переселенців із зони конфлікту на сході держави. Тому відразу виникає низка запитань: чи дозволяється на загальних підставах прийняти на роботу таку особу? Як бути із терміном випробування? Які є пільги для переселенців та компенсації для роботодавців? Що робити, якщо переселенець має у трудовій книжці лише запис про прийняття на роботу й офіційно не звільнений? Чи має такий працівник обов’язково звільнитися з попереднього місця роботи, якщо воно розташоване на непідконтрольній Україні території? Чи можна взагалі приймати на роботу такого працівника? Практика ставить чимало запитань, відповіді на які ви знайдете в матеріалі нижче.


Статус внутрішньо переміщеної особи

Хто такі переселенці? Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. № 1706 (далі — Закон № 1706) визначено, що статус переселенець, або внутрішньо переміщена особа надається громадянину України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Частиною 2 ст. 4 Закону № 1706 встановлено, що відповідна особа повинна мати реєстрацію місця проживання (прописку) на території, де виникли зазначені обставини, на момент їх виникнення.

Факт внутрішнього переміщення громадянина підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Довідка про поставлення на облік внутрішньо переміщеної особи (або «довідка переселенця») є документом, що підтверджує факт внутрішнього переміщення і поставлення на облік внутрішньо переміщеної особи, а також підтверджує її місце проживання на період дії ситуації, через яку особа покинула своє місце проживання. Поставлення на облік і отримання довідки є правом, але не обов’язком внутрішньо переміщеної особи. Особа, перемістившись із тимчасово неконтрольованих територій, може перебувати на території України без поставлення на облік як внутрішньо переміщена. 

 

Працевлаштування та відсутність трудової книжки

Законодавством дозволяється працевлаштування внутрішньо переміщених осіб на загальних підставах. Однак умови працевлаштування переселенців (на основне місце роботи, за сумісництвом) залежатимуть від того, чи має кандидат на працевлаштування трудову книжку. Часто в ній немає запису про звільнення з попереднього місця роботи через бойові дії на сході країни та швидкого згортання роботи багатьох підприємств, установ, організацій. Працівник може мати лише запис про прийняття на роботу. Порядок дій у такому випадку роз’яснило Мінсоцполітики України в листі від 02.03.2016 р. № 60/06/186-16. Відомство зазначило: передумовою для укладання трудового договору є розірвання трудового договору, який був укладений раніше, або укладення трудового договору на роботу за сумісництвом відповідно до постанови КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 р. № 245 (далі — Постанова № 245) та Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 р № 43. Якщо заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, зокрема переїздом на нове місце проживання, роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо ж неможливо припинити трудові відносини в порядку, встановленому законодавством про працю, їх припиняють у судовому порядку. Однак у тому ж листі відомство зауважило, що листи міністерства не є нормативно-правовими актами, і за своєю природою вони мають інформаційний, рекомендаційний і необов’язковий характер.

Окрім цього, норми п. 4 ст. 7 Закону № 1706 вказують на те, що внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи за попереднім місцем проживання для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин із підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього заяви). У разі припинення приймання поштових відправлень на/з території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв’язку з обставинами, визначеними у ст. 1 цього Закону, така заява подається до відповідного районного, міськрайонного, міського, районного у місті центру зайнятості за місцем проживання внутрішньо переміщеної особи.

Якщо ж неможливо припинити трудові відносини в порядку, встановленому законодавством про працю, їх припиняють у судовому порядку. Після отримання позитивного рішення суду така особа надає роботодавцю копію цього рішення разом із трудовою книжкою. Це й буде підставою для прийняття її на основне місце роботи. Однак судова система перевантажена справами й не оперативно виносить рішення. Питання про припинення дії трудового договору може вирішуватися судом тривалий час, тож можна порадити прийняти такого працівника на роботу за сумісництвом. Процедура прийняття на роботу сумісників не спричиняє ускладнень у кадровиків і детально описана (див. № 22 (202)/2019).

Ще у 2015 р. було прийнято низку уточнень щодо означеної проблеми. Зокрема, із 11.03.2015 р. постановою КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції» від 04.03.2015 р. № 81 надано роботодавцям — юридичним особам державної форми власності право не застосовувати щодо працівників, які переміщуються з непідконтрольних Україні районів, обмеження, установлені пп. 2–4 Постанови № 245, яка передбачає такі обмеження для сумісників, які працюють на державних підприємствах чи в установах (організаціях), що утримуються з державного бюджету:

— тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом окресленої категорії протягом місяця не має перевищувати половини місячної норми робочого часу;

— на роботі за сумісництвом відпустку надають одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

— не мають права працювати за сумісництвом керівники державних органів, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники (за винятком наукової, викладацької, медичної та творчої діяльності).

Водночас варто зауважити, що обмеження, встановлені Постановою № 245, чинні стосовно сумісників, які працюють на підприємствах державної форми власності. Вказані обмеження на юридичних осіб приватної форми власності не поширюються, однак вони можуть бути визначені установчими документами, колдоговором та/або локальними актами підприємства.

Однак що робити, якщо трудова книжка залишилася у попереднього роботодавця на непідконтрольній Україні території? І такі випадки досить поширені. Переселенцю, який має намір працевлаштуватися за місцем свого фактичного, проживання, але не має на руках оригіналу трудової книжки, можемо порадити скористатися нормою п. 5.6 Інструкції про трудові книжки, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58 (далі — Інструкція № 58). Ідеться про дублікат трудової книжки, який може бути виданий за новим місцем роботи у зв’язку з неможливістю доступу до трудової книжки працівника внаслідок надзвичайної ситуації, передбаченої Кодексом Цивільного захисту України, або проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник. Як правило, дублікат видає новий роботодавець на підставі заяви працівника й отриманої ним у письмовому вигляді інформації Антитерористичного центру при СБУ (далі — АТЦ) про проведення АТО на території, де працював працівник. А в разі відновлення доступу до трудової книжки записи з дубліката про періоди роботи переносять до неї.

Зауважимо, що Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджено розпорядженням КМУ від 02.12.2015 р. № 1275-р. У листі Штабу АТЦ при СБУ від 16.12.2014 р. за № 33/8428 вказується, що звернення громадян щодо надання інформації про проведення АТО на певній території України розглядаються Штабом АТЦ при СБУ відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. № 393/96 (далі — Закон № 393) та Інструкції про порядок розгляду в Службі безпеки України звернень громадян, затвердженої наказом Центрального управління Служби безпеки України 10.04.2018 р. № 532 (далі — Інструкція № 532). Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону № 393 звернення розглядаються та вирішуються у строк не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше 15 календарних днів від дня їх отримання.

Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Інструкції № 532 у зверненні громадянин зазначає ПІБ, місце свого проживання, контактний номер телефону (за наявності), суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення друкується або пишеться від руки розбірливо та чітко, адресується Голові СБУ або його заступнику, підрозділам ЦУ, органам, установам СБУ із зазначенням дати та підписується заявником. Недотримання цих вимог призведе до повернення звернення заявнику без розгляду. Сама ж заява може мати такий вигляд:

Звернення заявника

Кому адресовано

Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України
01034, м. Київ, вул. Володимирська, 33

Автор (ПІБ заявника)

Петренко Іван Степанович

Адреса (індекс, місто, вул., буд., кв.)

Кількість аркушів

Додатки

місце реєстрації: Донецька область, м. Дебальцеве, вул. Карла Маркса, 1, кв. 8

місце фактичного проживання: м. Київ, вул. О. Теліги, 10а, кв. 19

 

 

Попередні звернення (зі слів заявника)

Контактний телефон (електронна поштова адреса)

 

+38050-123-4567

 
Прошу надати мені довідку про проведення антитерористичної операції на території м. Дебальцеве Донецької області.

Довідка необхідна для оформлення дубліката трудової книжки за новим місцем роботи в м. Києві на підставі п. 5.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Мін’юсту України, Мінсоцзахисту населення України від 29.07.1993 р. № 58.

Довідку прошу надати відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР і надіслати її за місцем мого фактичного проживання.

Звернення з моїх слів записано правильно.

(дата, прізвище та підпис (заповнюються заявником на особистому прийомі))

02.11.2019                               Петренко                                           І. С. Петренко

Звернення зі слів заявника під диктовку записано правильно (прийняте засобами телефонного зв’язку).

Посада, прізвище, підпис посадової особи, яка прийняла звернення, та дата прийняття

Реєстраційний номер і дата звернення

 

 

Судова практика

Заслуговує на увагу постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 р. у справі № 582/1001/15-ц (провадження № 14-286цс18):

«Велика Палата Верховного Суду ухвалила рішення щодо трудових відносин, що виникають між працівником та підприємством внаслідок вимушеного припинення діяльності підприємства на території проведення антитерористичної операції (операції Об’єднаних сил).

У цій справі позивач звернувся до суду із позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги мотивував тим, що він проживав у м. Горлівці Донецької області і працював в установі, яка припинила свою діяльність у зв’язку з проведенням АТО. Роботодавець запропонував позивачеві роботу в містах Дніпрі, Луцьку, Хмельницькому, Тернополі, Ужгороді та Чернівцях, однак позивач не погодився на продовження праці на нових умовах, у зв’язку з чим був звільнений. Позивач вважав, що проведення антитерористичної операції не є підставою для зміни істотних умов праці працівника.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зміна істотних умов праці позивача є законною, тому що відбулися зміни в організації виробництва та праці відповідача. Оскільки позивач відмовився продовжувати працювати в нових умовах, звільнення його на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП є правомірним».

 

Видання дубліката трудової книжки

Норми п. 5.6 Інструкції № 58 вказують, що дублікат трудової книжки може бути виданий за новим місцем роботи у зв’язку з відсутністю доступу до трудової книжки працівника внаслідок надзвичайної ситуації, передбаченої КЦЗ, або проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник. Дублікат видається на підставі заяви працівника та отриманої ним у письмовому вигляді інформації зі штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації про виникнення надзвичайної ситуації або АЦ при Службі безпеки України, де працював працівник.

Підставою для цього слугуватиме його заява та інформація довільної форми, яку надає у письмовій формі штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації про виникнення надзвичайної ситуації або АЦ при Службі безпеки України. Варто зауважити, що за можливості перенести записи з дубліката до оригіналу трудової книжки, на першій сторінці дубліката слід зазначити «Дублікат анульовано», засвідчити печаткою роботодавця за останнім місцем роботи та повернути дублікат працівникові. За умови видання дубліката трудової книжки працевлаштування відбуватиметься на основне місце роботи.

Випробування переселенцям не встановлюється (ст. 26 КЗпП).

 

Компенсації витрат внутрішньо переміщеним особам

Державою проводяться заходи для сприяння зайнятості переселенців, зареєстрованих як безробітні в органах ДСЗ, які працевлаштовуються за її направленням, ВРУ ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення соціального захисту внутрішньо переміщених осіб» від 05.03.2015 р. № 245-VIII. Цим Законом зокрема, передбачені:

— компенсація переселенцям фактичних транспортних витрат на переїзд до іншої адміністративно-територіальної одиниці місця працевлаштування;

— компенсація витрат для проходження за направленням органу Державної служби зайнятості попереднього медичного та наркологічного огляду відповідно до законодавства, якщо це необхідно для працевлаштування;

— компенсація витрат роботодавця на оплату праці (але не більше середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідному регіоні за минулий місяць) за працевлаштування переселенців на умовах строкових трудових договорів тривалістю не більше шести календарних місяців, за умови збереження гарантій зайнятості такої особи протягом періоду, що перевищує тривалість виплати у два рази.

 

Компенсація витрат роботодавцю
за внутрішньо переміщених осіб

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 241 Закону № 5067 передбачена компенсація витрат роботодавця на оплату праці (але не вище середнього рівня заробітної плати, що склався у відповідному регіоні за минулий місяць) за працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб на умовах строкових трудових договорів тривалістю не більше шести календарних місяців, за умови збереження гарантій зайнятості такої особи протягом періоду, що перевищує тривалість виплати у два рази.

Питання зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, регулюються постановою КМУ «Про затвердження Порядку здійснення заходів сприяння зайнятості, повернення коштів, спрямованих на фінансування таких заходів, у разі порушення гарантій зайнятості для внутрішньо переміщених осіб» від 08.09.2015 р. № 696 (далі — Порядок № 696). Йдеться про компенсацію на оплату праці внутрішнього переселенця (виплати, які включаються до складу основної та додаткової зарплат, а також ЄСВ, нарахований на такі виплати). Компенсуються також відпускні та допомога по тимчасовій непрацездатності, нараховані такій особі, за рахунок підприємства. Не підлягають компенсації заохочувальні та компенсаційні виплати, винагороди за цивільно-правовими договорами, виплачені внутрішнім переселенцям. Компенсатором є Фонд соцстрахування на випадок безробіття. Отримати компенсацію можуть практично всі роботодавці (навіть фізичні особи — підприємці), які працевлаштували внутрішніх переселенців.

Зауважимо, що такий роботодавець має право на компенсацію лише якщо він не має заборгованість зі сплати ЄСВ. Окрім цього він не має бути визнаний у встановленому порядку банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство. У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, за п. 1 ст. 36 і п. 1 ст. 40 КЗпП до закінчення встановленого строку збереження гарантій зайнятості сума виплачених коштів повертається у повному обсязі до Фонду, який надавав таку компенсацію.

Роботодавець отримує компенсацію, якщо працівник:

— має статус внутрішньо переміщеної особи, який підтверджується довідкою про взяття на облік такої особи;

— зареєстрований у ЦЗ як безробітний. За працевлаштованих внутрішніх переселенців, які не зареєстровані безробітними, компенсацію не виплачуватимуть;

— працевлаштований за направленням ЦЗ.

Окремо зауважимо, що витрати на оплату праці або навчання переселенця-сумісника компенсації не підлягають.

Роботодавець може отримати компенсацію витрат на оплату праці за умови працевлаштування внутрішнього переселенця за направленням ЦЗ на умовах строкового трудового договору та збереження йому роботи протягом періоду, який перевищує тривалість виплати вдвічі. Про це йдеться у абз. 1 п. 5 Порядку № 696. Тобто компенсацію можна отримати за шість місяців за умови, що працівник відпрацює у роботодавця не менше року. Утім за працевлаштованих переселенців із додатковими гарантіями є шанс отримувати компенсацію понад шість місяців, але не більше року. Рішення щодо такого питання приймають регіональні координаційні комітети сприяння зайнятості за погодженням із регіональними Центрами зайнятості. Варто пам’ятати, що компенсація виплачується в межах строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (видається на шість місяців). Після спливу строку її дії фінансування припиняється та поновлюється лише після продовження строку дії довідки (ще на шість місяців).

Слід зазначити, що до закінчення обов’язкових строків працевлаштування внутрішнього переселенця не можна звільнити за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП та у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці за п. 1 ст. 40. Інакше власникові доведеться повернути раніше отримані суми у повному обсязі, на що вказують норми п. 14 Порядку № 696. Про звільнення працівника протягом п’яти робочих днів письмово слід повідомити ЦЗ і надати копію наказу про звільнення. Якщо ж трудовий договір розривається за власним бажанням за наявності на те підстав, згідно зі ст. 38, 39 КЗпП, то в роботодавця не вилучать отриману компенсацію. Без втрат дозволяється перевести працівника за його згоди на інше робоче місце у цього роботодавця, про що йдеться у п. 10 Порядку № 696. Про таке переведення необхідно протягом п’яти робочих днів письмово, в довільній формі повідомити ЦЗ.

Зауважимо, що роботодавцю відшкодовують фактичні витрати на оплату праці прийнятих внутрішніх переселенців, але не вище середнього розміру зарплати штатного працівника, який склався у відповідному регіоні за минулий місяць. Якщо працівнику, за якого виплачується компенсація, призначена пенсія за віком, на пільгових умовах або за вислугу років, встановлена або знята інвалідність, а він продовжує працювати, то компенсацію виплачують до закінчення встановленого строку її отримання.

Роботодавець має пам’ятати, що як мінімум раз на три місяці ЦЗ перевірятиме достовірність відомостей і виконання умов трудового договору роботодавцем. Перевірка прийде до роботодавця і за наявності письмового звернення про факти порушення умов компенсації. Перешкоджання перевірці призведе до того, що Фонд припинить перераховування компенсації.

Порядок отримання компенсації не складний, але протягом двох місяців із дня працевлаштування внутрішнього переселенця необхідно подати до ЦЗ:

— заяву про компенсацію витрат на оплату праці в довільній формі;

— копію трудового договору або наказу (розпорядження) про прийняття на роботу такого працівника, засвідчену в установленому порядку.

ЦЗ протягом 10 робочих днів із дня отримання всіх даних приймає рішення про виплату компенсації або про відмову. В разі позитивного рішення про компенсацію протягом семи робочих днів із дня прийняття рішення, між ЦЗ і роботодавцем укладається договір за формою, затвердженою Мінсоцполітики. Відмова в компенсації витрат роботодавцю письмово надсилається протягом п’яти робочих днів із дня прийняття такого рішення.

Слід звернути увагу на те, що для отримання означеної компенсації щомісяця роботодавець має подавати до ЦЗ відомість за формою згідно з Додатком 1 до Порядку № 696 не пізніше ніж через п’ять робочих днів після виплати працівнику зарплати, на підставі якої визначається розмір компенсації.

 

Компенсація на перепідготовку та підвищення кваліфікації

Окрім вищенаведених витрат компенсації підлягають і витрати на перепідготовку та підвищення кваліфікації. Вони компенсуються Фондом соцстрахування на випадок безробіття в межах витрат, передбачених для таких цілей у бюджеті Фонду, або Фондом соцзахисту інвалідів. Умови отримання компенсації є аналогічними вищенаведеним за умови, що особа, яка навчається, має бути внутрішнім переселенцем, працевлаштованим за направленням ЦЗ. Компенсація виплачується:

— одноразово — в межах вартості навчання, але не більше 10-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, установленого на дату виплати роботодавцем такої оплати. З 01.12.2019 р. прожитковий мінімум становить 2102 грн;

— після закінчення навчання (потрібен документ державного зразка, який би підтверджував навчання).

Згідно з п. 22 Порядку № 696 для отримання коштів роботодавець подає до ЦЗ заяву довільної форми про компенсацію навчання протягом п’яти робочих днів після закінчення навчання внутрішнього переселенця, але не пізніше ніж через 12 місяців із дня його працевлаштування. До заяви додають копії:

— трудового договору або наказу (розпорядження) про прийняття на роботу такого працівника, посвідчені в установленому порядку;

— договору роботодавця з ПТУ, внз або з іншими ліцензованими установами освіти. Навчати працівника самостійно можна лише за наявності ліцензії про надання освітніх послуг. Тоді необхідно подати до ЦЗ посвідчені в установленому порядку копії наказів про зарахування особи на навчання та відрахування у зв’язку із закінченням навчання;

— платіжних документів, що підтверджують оплату навчання внутрішнього переселенця;

— документа про освіту державного зразка.

Окрім цього, слід подати відомості про розрахунковий рахунок роботодавця для перерахування коштів за навчання із зазначенням ПІБ працівника. Після вивчення та розгляду поданих документів Центр зайнятості приймає рішення протягом 10 робочих днів, а письмово інформує роботодавця про рішення протягом трьох робочих днів із дня його прийняття.

Як бачимо, працевлаштування внутрішньо переміщених осіб або переселенців супроводжується чималою кількістю різноманітних довідок, обмежень, що надходять із різних державних установ, а в деяких випадках потребує навіть судового розгляду. Утім у разі злагодженої дії кадрових служб та юристів досліджуване питання можна ефективно вирішити в інтересах роботодавців і працівників.

Ігор ТАТАРІНОВ,

юрист