№16 (196) 2019 / Трудові правовідносини

Стягнення з працівника аліментів на дитину

Питання виконання батьками обов’язків щодо утримання своїх дітей ніколи не втрачає актуальності, а статистика свідчить, що заборгованість із виплати аліментів зростає щороку. Декілька років тому було прийняті законодавчі нововведення у цій сфері. Тож дізнайтеся, як бути, якщо на вашому підприємстві працює людина, яка має сплачувати аліменти на дитину, який порядок стягнення аліментів з працівника та їх розмір, а також як правильно оформити такі стягнення.

Правові підстави виплати аліментів

Відповідно до чинного законодавства аліментами на дитину називають кошти, які виплачуються дитині одним із батьків та є власністю дитини. Батьки (опікуни) повинні витрачати їх винятково на дитину. Батьки можуть сплачувати аліменти добровільно,однак якщо компромісу досягти не вдалося, рішення про їх сплату приймає суд. За загальним правилом норм ст.180 Сімейного кодексу України (далі — СК) батьки повинні утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто до 18 років. Мінімальний гарантований розмір аліментів встановлений ч. 2 ст. 182 СК — на одну дитину він не може бути меншим за 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Однак якщо платник аліментів має високий заробіток (дохід), суд може присудити йому мінімальний рекомендований розмір аліментів на дитину відповідного віку в розмірі 100% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Нагадаємо, що згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23 листопада 2018 р. № 2629-VIII прожитковий мінімум з 1 липня 2019 р. становить для:

  • дітей віком до 6 років — 1699 грн;
  • дітей віком від 6 до 18 років — 2118 грн.

Якщо розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері/батька дитини (п. 5 ст. 183 СК), то на одну дитину він може становити чверть заробітку (доходу) платника аліментів, на двох дітей — третину, а на трьох і більше дітей — половину заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Однак є і винятки. Якщо платник аліментів має нерегулярний дохід, суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, яка підлягає щорічній індексації. Той із батьків, разом із яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.Законодавством передбачені й випадки, коли аліменти можна стягнути за минулий час, але не більше ніж як за 10 років, та окремі підстави, коли аліменти стягуються за весь час. Нагадаємо, що у липні 2017 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 р. № 2037-VIII. Головна його цінність утому, що він регулює низку прогалин і неточностей, що були у цій сфері, та спрямований на першочерговий захист інтересів дитини. Один із способів захисту прав дитини є стягнення аліментів з одного з батьків після розлучення сімейної пари. Новим у законодавстві стало розширення можливості отримувача аліментів щодо вибору способу стягнення. Старий порядок визначав аліменти як частку від доходу платника, а якщо заробіток платника був нерегулярним (наприклад, у художників, музикантів, журналістів-фрилансеріві т. ін.), то кошти стягувалися у твердій сумі. З липня 2017 р. отримувач аліментів наділений винятковим правом вибору того, як саме стягувати аліменти — у частці від доходу платника чи у фіксованій сумі. До того ж, одержувач аліментів може в судовому порядку змінити спосіб стягнення коштів. Тобто платник аліментів відтепер не може вплинути на вибір способу стягнення коштів, проте законодавець зберіг його право клопотати про змен-шення розміру виплат (наприклад, у разі нецільового витрачання аліментів отримувачем або якщо змінився матеріальний стан, погіршилося здоров’я платника тощо). Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України (далі — КМУ) «Про перелік видів доходу, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» від 26 лютого 1993 р. No146 (далі — Перелік № 146) утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку та додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, у т. ч. з:

  • основної заробітної плати за посадовим окладом, тарифною ставкою, відрядними роз-цінками тощо;
  • усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати;
  • грошових і натуральних премій;
  • оплати за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні;
  • заробітної плати, що зберігається під час відпустки, а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикористану протягом кількох років відпустку;
  • заробітної плати, що зберігається під час виконання державних і громадських обов’язків, та в інших випадках збереження середньої заробітної плати;
  • в інших, передбачених законодавством випадках.

Від редакції:

Також потрібно знати, з яких виплат аліменти НЕ утримуються. Відповідно до п. 12 Переліку No 146 це:

  • вихідна допомога, яка виплачується при звільненні працівника;
  • неоподатковувана сума матеріальної допомоги;
  • компенсація за невикористану відпустку (крім компенсації, що отримується при звільненні, за відпустку, не використану протягом декількох років);
  • державна допомога на лікування;
  • допомога по вагітності та пологах, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога на дітей, що перебувають під опікою або піклуванням;
  • компенсаційні виплати при відрядженнях і переведенні на роботу до іншої місцевості;
  • матеріальна допомога особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;
  • вартість безплатного надання квартир і комунальних послуг;
  • одноразова допомога при народженні дитини;
  • державна допомога на поховання;
  • допомога малозабезпеченим сім’ям, дітям з інвалідністю та особам, які мають інвалідність з дитинства.

Особи, які працюють в установах України за кордоном, виплачують аліменти на користь осіб, які проживають в Україні, з подвійного заробітку з установленими надбавками, одержуваного в Україні у національній валюті. З осіб, зобов’язаних сплачувати аліменти, у разі виїзду їх для постійного проживання у країни, з якими Україна не має договорів про надання правової допомоги, стягнення аліментів провадиться на час виїзду за рішенням суду за весь період до досягнення дитиною повноліття. Зауважимо, що в разі відмови особи від добровільної сплати аліментів виконавчий документ надсилається для примусового виконання до спеціального відомства держави, з якою укладений договір про надання правової допомоги. З осіб, які працюють за контрактами в іноземних компаніях і одержують заробітну плату тільки за кордоном, аліменти утримуються із 100% зарплати, яку платник аліментів одержував до укладення контракту, або виходячи з його заробітної плати за останній місяць роботи на момент від’їзду, або з п’ятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час проведення розрахунків.Питання про розмір заборгованості з аліментів вирішується за заявою зацікавленої особи судом у порядку, встановленому законом. Державний виконавець зобов’язаний систематично контролювати правильність і своєчасність відрахування утриманих сум аліментів стягувачам. Якщо місце проживання та роботи боржника не встановлені, то державний виконавець зобов’язаний порушити перед судом питання про розшук боржника через органи внутрішніх справ. Повернення виконавчого документа стягувачеві через невстановлення місця роботи чи прожи-вання боржника не допускається. Якщо місце проживання батьків дитини невідоме або вони ухиляються від сплати аліментів чи не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога. Порядок призначення цієї тимчасової державної допомоги визначається КМУ.

Порядок стягнення аліментів

З осіб, які отримують заробітну плату на під-приємствах, в установах, організаціях (незалежно від форми власності), у фізичної особи, фізичної особи – підприємця на території України, аліменти утримуються бухгалтеріями за місцем роботи, відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови державного виконавця або за заявою платника чи отримувача аліментів. Аліменти за виконавчим листом можуть бути стягнуті за минулий період. Варто пам’ятати, що аліментна заборгованість стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття. Від редакції:Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 3 липня 2018 р. No 2475-VIII з 28 серпня 2018 р. було змінено строк стягнення та присудження аліментів за минулий час за виконавчим листом з трьох до десяти років і внесено відповідні зміни до ч. 1 ст. 194 та ч. 2 ст. 191 СК. Слід відрізняти стягнення аліментів за минулий час за виконавчим листом, що регулюється ст. 194 СК, від присудження аліментів за минулий час, що регулюється ст. 191 СК. Так, у ст. 191 СК встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу — з дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв’язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за 10 років. Натомість ч. 1 ст. 194 СК встановлено, що аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за 10 років, що передували пред’явленню виконавчого листа до виконання. Норми ст. 194 СК застосовуються, якщо утворилась заборгованість з аліментного зобов’язання за виконавчим документом — це може статися у випадках, коли аліменти повинні були відраховуватись, але не відраховувались, із заробітку (доходу) платника аліментів за його заявою або за рішенням суду, тобто фактично сплата аліментів за цими документами не провадилась. У той же час присудження аліментів за минулий час, що передбачено ч. 2 ст. 191 СК, має місце тоді, коли особа мала право на аліменти відповідно до глави 15 або глави 16 СК, але сторонами не укладався договір про сплату аліментів, або особа, яка має право на них, не зверталась до суду з позовом про стягнення аліментів. Таким чином, у разі стягнення заборгованості може йтися про виплату сум, що належали до сплати на підставі домовленості про сплату аліментів або судового рішення, а в разі присудження аліментів за минулий час відповідно до ч. 2 ст. 191 СК — про виплату сум за період, що передував зверненню до суду, але не більше як за 10 років. Виплати можуть бути як добровільними, так і стягуватися на підставі рішення суду. Підставою для утримання аліментів можуть бути виконавчі листи, а в разі їх втрати — дублікати; письмові заяви громадян про добровільну сплату аліментів тощо. На підставі вищевказаних документів, зокрема, заяви працівника, із заробітної плати працівника відраховуються кошти для сплати аліментів. Відрахування аліментів на дитину може здійснюватися за ініціативою платника або одержувача аліментів. Так, відповідно до ст. 187 СК, один із батьків може подати заяву за місцем роботи про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві (до речі, така заява може бути ним і відкликана). Також за місцем роботи платника аліментів може подати відповідну заяву і особа, на користь якої присуджено аліменти на дитину, але для цього вона повинна мати виконавчий лист про відрахування аліментів із заробітної плати платника аліментів. На підставі заяви такої особи аліменти відраховуються із заробітної плати платника аліментів у розмірі, зазначеному у виконавчому листі, і перераховуються особі, на користь якої присуджені аліменти, за її адресою або на рахунок, зазначений у заяві. Для примусового стягнення у судовому порядку найважливішим є виконавчий документ, виданий органами виконавчої служби, яким і керується роботодавець. Зауважимо, що після закінчення передбаченого законом строку для стягнення аліментів власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, який провадив стягнення, повертає виконавчий документ до відділу державної виконавчої служби з відміткою про повне перерахування сум аліментів. Якщо утримані суми аліментів стягувачу не перераховувані, державний виконавець письмово повідомляє стягувачу про розмір заборгованості та роз’яснює йому його законні права. Як свідчить практика, найчастіше аліменти виплачуються за рішенням суду. Після набрання рішенням суду законної сили стягувач подає до органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю заяву та виконавчий лист. На підставі цих документів виконавець відкриває виконавче провадження. До пред’явлення на примусове виконання виконавчий документ про стягнення аліментів може бути самостійно надісланий стягувачем за місцем роботи боржника. Виконавець вживає заходи примусового виконання. Якщо боржник працює або отримує пенсію, державний виконавець виносить постанову, яку направляє за місцем роботи боржника або за місцем отримання пенсії для утримання аліментів. Якщо є заборгованість, виконавець робить розрахунок, про який зобов’язаний повідомити стягувача та боржника. Якщо розмір заборгованості зі сплати аліментів перевищує три місяці, то відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників; майно боржника арештовується виконавцем, вилучається та реалізується. Якщо боржник ухиляється від виконання рішення та має заборгованість, виконавець застосовує до нього санкції та обмеження, встановлені законом. Якщо немає відомостей про місце перебування боржника, за поданням виконавця судом виноситься ухвала про розшук боржника. Про звернення стягнення на заробітну плату, державний виконавець виносить постанову й надсилає її для виконання підприємству за місцем отримання боржником доходів (ч. 3 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 р. № 1404-VIII, далі — Закон No 1404). Згідно з п. 3 розділу X Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. № 512/5 ((у редакції наказу від 29 вересня 2016 р. № 2832/5), далі — Інструкція № 512/5), у такій постанові вказують:

  • повне найменування і місцезнаходження підприємства;
  • розмір аліментів;
  • порядок стягнення суми боргу (якщо є борг);
  • реквізити рахунка, на який необхідно перераховувати утримані аліменти, або реквізити адресата для перерахування грошей поштовим переказом;
  • вимогу направляти звіти про проведені відрахування аліментів — із зазначенням періодичності подання звітів та адреси, на яку їх необхідно направляти;
  • роз’яснення про відповідальність за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог Закону № 1404 (у т. ч. за несвоєчасне подання або неподання звітів).

Постанова підписується виконавцем і скріплюється печаткою.

Заява про утримання аліментів із зарплати

Як вже було зазначено, у ст. 187 СК передбачено можливість добровільної сплати аліментів. Особи, які виявили бажання сплачувати аліменти добровільно, звертаються до роботодавця з письмовою заявою про утримання з їхнього заробітку аліментів (це досудовий порядок сплати аліментів). Адміністрація підприємства зобов’язана проводити за такою заявою утримання аліментів у тому самому порядку, як і за виконавчим листом. Згідно зі ст. 187 СК працівник на свій розсуд визначає в заяві розмір відрахувань і строк, протягом якого здійснюватимуться такі відрахування. Розмір аліментів у цьому випадку може бути будь-яким, у т. ч. становити і більше 50% зарплати працівника або ж бути менше від законодавчо встановленого мінімуму. При цьому за працівником залишається право відкликати таку заяву у будь-який момент. Затвердженої форми такої заяви немає, тому вона складається у довільній формі (див. Зразок), але слід обов’язково зазначити таку інформацію:

  • прізвище, ім’я, по батькові та адреса отримувача аліментів або реквізити банківського рахунка, на який перераховуватимуться гроші;
  • прізвище, ім’я, по батькові, день, місяць і рік народження дитини (дітей), на користь якої (яких) утримуватимуться аліменти;
  • розмір аліментів.

Зразок

Директору ПрАТ «Техбуд»
Сушко Р. В.
головного інженера
Коржа Віктора Анатолійовича

Заява

Прошу, починаючи з липня 2019 р., щомісячно утримувати з моїх доходів аліменти в добровільному порядку в розмірі 6 000 грн на утримання мого сина, Валентина Вікторовича Коржа, дата народження 12 квітня 2012 р., і перераховувати їх на користь його матері Чумак Ганни Петрівни, паспорт серія АА № 123456, виданий УВС Центрального району міста Харкова 10.10.2010 р., яка мешкає за адресою: 01234, м. Харків, вул. Серпнева, б. 1 кв. 2. Суму платежу прошу перераховувати за такими реквізитами: р/р 0123456789 у банку «Банк». У призначенні платежу прошу вказувати: «Аліменти від Коржа В. А. на утримання дитини, Коржа В. В.».

01.07.2019 р.                                                                                                 Корж

Якщо ж заяву про стягнення аліментів подає отримувач аліментів (за наявності виконавчого листа без залучення виконавчої служби), то до неї обов’язково слід додати виконавчий лист (ст. 187 СК, ст. 7 Закону No 1404), а у самій заяві зазначити:

  • адресу для поштового переказу або реквізити банківського рахунка, на який слід перераховувати аліменти;
  • прізвище, ім’я, по батькові отримувача аліментів та реквізити документа, що посвідчує його особу.

Також батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини. Договір укладається у письмовій формі та нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов’язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. За загальним правилом сплачувати аліменти батьки повинні до настання повноліття дитини, але якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. У разі припинення навчання дитина втрачає право на утримання (ст. 199 СК). Також батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (ст. 198 СК). Як правило, тут йдеться про осіб з інвалідністю. Виплати в цьому випадку стягуватимуться протягом усього періоду непрацездатності. Практика призначення та стягнення аліментівНа практиці можуть траплятися різні випадки. Наприклад, працівник підприємства працює на 0,25 ставки (зарплата — 1900 грн). Згідно з постановою виконавця підприємство має утримувати з працівника «дитячі» аліменти в розмірі 25% заробітку. Як тут правильно визначити суму аліментів? Аліменти відраховують із суми заробітку аліментника, після утримання із цього заробітку ПДФО і військового збору, тобто із «чистої» суми зарплати, яка мала б видаватися платнику аліментів «на руки». Якщо, наприклад, сума зарплати працівника становить 1900 грн, то суми ПДФО і військового збору дорівнювати-муть відповідно 342 грн (1900 грн х 18%) і 28,50 грн (1900 грн х 1,5%). Сума «чистої» зарплати — 1529,50 грн (1900 – 342 – 28,50). Із цієї суми й утри-муємо аліменти: 1529,50 грн х 1/4 = 382,38 грн. Прожитковий мінімум для дітей віком до шести років нині становить 1699 грн, від 6 до 18 років — 2118 грн. З огляду на це мінімальний розмір аліментів має становити відповідно 849,50 грн і 1059 грн. Як бачимо, сума аліментів, утримана із зарплати нашого працівника (382,38 грн), менше мінімального розміру аліментів. Що тут робити? За таких обставин слід орієнтуватися на постанову виконавця. Якщо в ній зазначено стягнути не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, то суму аліментів визначаємо, враховуючи це 50-відсоткове обмеження. Тобто утримуємо аліменти в сумі 849,50 грн або 1059 грн (залежно від віку дитини). Водночас зауважимо, що в разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей загальний розмір усіх утримань за кожної виплати зарплати не може перевищувати 70% (ст. 128 Кодексу законів про працю України, ст. 70 Закону No 1404). Розглянемо випадок, коли новий працівник повідомив, що він аліментник і попросив утримувати з нього 25% зарплати. Документи від виконавчої служби на підприємство ще не надійшли. Але вони і не потрібні, якщо сплата аліментів є добровільною — за таких обставин достатньо лише заяви працівника про відрахування аліментів на дитину із заробітної плати. На практиці також трапляється, що підприємство отримало постанову виконавчої служби про стягнення «дитячих» аліментів із працівника із зазначенням суми боргу за минулі місяці. За загальним правилом у разі примусового утримання аліментів на неповнолітніх дітей (на підставі постанови виконавця або за заявою одержувача аліментів і виконавчим листом) розмір відрахувань із зарплати працівника не може перевищувати 70% «чистої» зарплати. Винятком з цього правила є ситуація, коли утримання відбувається на підставі заяви працівника. У цьому випадку роботодавець має право утримати із зарплати ту суму коштів, яку працівник зазначив у заяві. Отже, підприємство може утримати із зарплати працівника всю суму боргу за аліментами з перевищенням 70% обмеження тільки за наявності відповідної заяви працівника.

Відповідальність за несплату аліментів та неподання звіту

За несплату аліментів передбачена відповідальність. А саме: внесення неплатника до Єдиного реєстру боржників; обмеження у праві виїзду боржника за межі України; позбавлення прав на водіння автомобіля; обмеження права користування вогнепальною, мисливською або пневматичною зброєю; суспільно корисні роботи. Окрім цього, на підставі постанови виконавця підприємство зобов’язане відзвітувати перед державним виконавцем про зазначені в ній щодо працівника утримання аліментів. Передбачена відповідальність і за неподання або несвоєчасне подання звіту про проведені відрахування і виплати за «недобровільними» аліментами, тобто за тими, які призначені судом. За кожною постановою виконавця щокварталу і після закінчення строку відповідних виплат роботодавець зобов’язаний подати окремий звіт (ч. 1 ст. 69 Закону № 1404). Його форма наведена в додатку 9 до Інструкції № 512/5. Звіт направляється виконавцю, який залучає його до матеріалів виконавчого провадження (п. 8 і п. 9 розділу Х Інструкції № 512/5). Звіт відправляється поштою або подається представником роботодавця особисто. Електронної форми звіту не передбачено. У випадку звільнення працівника звіт складається за період з моменту подання останнього звіту до моменту звільнення працівника. За неподання/несвоєчасне подання звіту винним особам роботодавця загрожує адміністративний штраф у розмірі від 50 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що наразі складає суму від 850 до 1700 грн (ст. 18813 Кодексу України про адміністративні правопорушення, далі — КУпАП). Рішення ж про його стягнення та конкретний розмір приймає суд (ст. 221 КУпАП). Несплата аліментів на утримання дитини протягом шести місяців із дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання карається суспільно корисними роботами на строк від 120 до 240 годин. Таке покарання передбачається, якщо не сплачуються протягом трьох місяців аліменти на утримання дитини з інвалідністю, та дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні чи онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, паліативної допомоги. Повторне правопорушення протягом року карається 240–360 годинами суспільних робіт. За ухилення від відбування цього адміністративного стягнення порушнику загрожує адміністративний арешт строком до десяти діб. Якщо батьки або особи, які їх замінюють, не забезпечують дітям необхідних умов життя, навчання та виховання, то їм загрожує попередження або накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року, караються штрафом від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Закон також встановлює стягнення за невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини. За таке порушення передбачається накладення штрафу від 100 до 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За таке ж діяння, вчинене повторно протягом року, на особу може бути накладено штраф від 150 до 300 неоподаткованих мінімумів доходів. А того з батьків, з ким проживає дитина, можуть обмежити у праві виїзду за межі України та керувати транспортним засобом до виконання рішення. Несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три роки, підтверджується довідкою, виданою органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законом. Також законом запроваджено додаткові штрафи за заборгованість з аліментів більше року. Ці штрафи будуть спрямовані безпосередньо дітям і є своєрідною компенсацією за несвоєчасне отримання ними коштів. Якщо у платника аліментів виникає заборгованість більша, ніж сума платежів за рік, то на таку особу накладатиметься штраф в розмірі 20% заборгованої суми. Якщо ж заборгована сума перевищуватиме суму платежів за два роки, то тоді штраф збільшуватиметься і становитиме вже 30%. У випадку заборгованості на суму платежів за три роки штраф зросте до 50% суми боргу. Наприклад, якщо особа, що має сплачувати аліменти щомісяця в розмірі 2000 грн, ухилятиметься від їх сплати протягом одного року, то сума боргу становитиме 24 000 грн. У зв’язку з цим виконавцем на таку особу буде накладено штраф у розмірі 20% від цієї суми, а саме в розмірі 4 800 грн (24 000/100 х 20% = 4800 грн). Таким чином, загальна сума, що підлягатиме сплаті на утримання дитини, у випадку заборгованості становитиме вже 28 800 грн. Отже, стягнення аліментів з працівника має свої особливості, що залежать від характеру такого стягнення, яке обумовлює різні алгоритми дій відповідних служб. Ці обставини потребують особливої уваги профільних служб підприємства.

Ігор ТАТАРІНОВ,
юрист